Під час богослужінь ми нерідко чуємо про Божу волю: про те, що маємо орієнтуватися й упокорятися їй. Молитвою «Отче наш» ми молимося: «Нехай буде воля Твоя!» Та чи, власне, знаємо ми, чого хоче Бог?

У Святому Писанні ми, звичайно, знаходимо чимало тлумачень Божої волі: Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди». Отже, Бог бажає, щоб ми осягнули вічне життя; і для цього бачили Його Сина та вірили в Нього. Бог не бажає грішникові смерті, а, – щоб він навернувся. Але як мені знати про Божу волю, коли я приймаю важливе рішення? Коли я маю втілити в життя певний задум чи ідею і розпочати якусь справу? Чи відповідають мої наміри і вчинки Божій волі? Відповідь нерідко є очевидною. А інколи – ні. Хтось каже: «Перед тим як взятися за будь-яку справу, принесу Богові особливу жертву і  молитимуся про благословення». А інший: «Я просто розпочну виконувати намічену справу і, якщо вона Богові не до вподоби, то Він перешкодить її виконанню». А ще інші люди моляться і просять в Бога про ті чи інші знаки. Усе це добре і гарно, та все ж – недалекоглядне.
 Бог очікує від нас, Своїх дітей, щоб ми розмірковували над Його волею; щоб ми відводили час, молилися, роздумували і ще більше розуміли: «Чого милостивий Бог очікує від мене? Чому я є Божим дитям? Які в Бога наміри щодо мене? Чи відповідають прийняті мною рішення Євангелії?» Непрості питання, але пробуймо саме так поступати, щиро молитися і відводити час для розмірковувань. У мене є досвід: у дев’ятьох із десяти випадків це допомагає пізнавати Божу волю.

Імпульс із богослужіння Першоапостола