Міркувати-слідувати : Треба було б…

clouds_texture2903 Червоний, найвищий, ступінь небезпеки! Якщо нам, дітям, мати казала «треба було…», то ми добре знали, що на нас чекала нелегка праця. Ми миттю — й мишка не встигла пірнути у нірку – зникали, неначе розчинялися у повітрі.. Адже найважчі домашні завдання у порівнянні з роботою, яку вона веліла нам виконувати, здавалися нам райською насолодою від споживання морозива з гарячим малиновим варенням. Тоді ми негайно приступали до виконання домашних завдань и працювали над ними доти, поки завзяття матері спонукати нас до будь-якої іншої праці не покидало іі, не зникало, мов пара у повітрі.

     Якщо чесно, то нам, дорослим, також іноді притаманна подібна дитяча поведінка. У таких ситуаціях ми одразу придумуємо собі найкращі оправдання и вдаємося до неперевершених вигадок, аби тільки не виконувати неприємну роботу, аж поки вона виявиться непотрібною чи хтось інший візьметься за іі виконання.

 

 

 Треба було б почистити салон машини. Треба було б звинити вид мотлоху горище и підвал. Треба було відвідати хвору тітку Ерну. Требу було б негайно навести лад на своєму письмовому столі. Треба було б не зволікати, а пройти медичне обстеження. Треба було б уже давно піти до зубного лікаря. Треба було б уже давно поклеїти нові шпалери в бабусиній квартири. Треба було б хоч один єдиний раз вчасно заповнити і здати податкову декларацію. Треба було б уже давно почати займатися спортом менше вживати алкоголь. Треба було б усе ж відважитися і вступитися за слабкого й приниженого. Треба було б, очевидно, частіше молитися. Треба було б…..треба було б …

 Але якщо я буду виконувати всю цю роботу, то мені доведеться вельми нелегко.

 Добре, люб’язне, помічне, приємне; те що приносить благословення – ось, що треба було б робити. Ми люди, іноді, все ж е дивними істотами: ми знаємо, що треба виконати ту чи іншу роботу, але не виконуємо її, аж поки «грім не гряне». Ми знаємо, що подобається Ісусові Христові, однак належно не виконуємо цього. Що є причинною такої немудрої поведінки? Важко сказати. Нерідко – інертність: «Так спокійніше и безпечніше!»

 Звичайнісінькі лінощі, які згідно з посланням апостола Павла були притаманні тогочасним мешканцям острова Крит. Страх теж здатен паралізувати людину. Ісус Христос вів про це мову в притчі про таланти: 

«Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік 

 …Тому, зо страху я пішов і закопав талант твій у землю». Слуга знав, яку роботу мав виконати, але страх перевершив, и він її не виконав. Він знав: «Треба було б, але тоді могло б стільки всього статися…»

 Хибна послідовність виконання праці таких може бути причиною її невиконання: «Мені, власне кажучи, треба було б слідувати за Ісусом Христом, але спочатку маю виконати  іншу роботу. Вона здається мені важливішою. Не буду порушувати традиції. Адже що скажуть сусіди про мене?»

Одному молодому чоловікові, який наводив подібні аргументи, Ісус Христос сказав: «Йди за Мною…»

«Треба було б…» — це речення и думка, які нам треба було б вилучити із свого словесного вжитку; це – перепона, яку треба було б викинути зі своєї голови. Як тільки ми збагнули, що добре і що узгоджується з Христовою волею, то нам якнайшвидше треба приступати до його виконання.

«Щоб усе в нас було і за це нам нічого не було!» — гласить народне прислів’я. Ми прийняли рішення на користь Ісуса Христа. Отже, виконуймо працю, яка подобається Йому і виконувати яку Він доручив нам.

 
Джерело: Журнал "Наша сім'я" випуск №9, 2016 р стор 15
 

Джерело: Журнал "Наша сім'я" випуск №9, 2016 р стор 15