Ізраїльському народові, перед тим як він мав увійти в обітовану землю, Бог дав  настанову, як треба виражати вдячність і наголошував, що для цього  треба ділитися благами  з ближнім. Отже, аби виявити Богові вдячність, ізраїльтяни мали ділитися благами із  нужденними і чужинцями. Бог дав їм зокрема таку заповідь: «Як збиратимеш жниво на своїй  землі, не дожинатимеш країв твоєї ниви, і не будеш підзбирувати колосків після жнив; убогому та приходневі їх залишиш».

Думку про те, що треба ділитися благами з ближнім, знаходимо також у Євангеліях –  апостоли підхопили її і несли людям. Бог наділяє нас благами і ми маємо ділитися ними з убогими й чужинцями.
Ділитися благами з ближнім – це невід’ємна складова християнської віри, згідно з  якою треба жити й у теперішній час. Так ми, християни, створюємо противагу сучасним прагненням максимального накопичення прибутків: отримати максимальну вигоду з будь- чого – здобути якомога більше грошей, мати якомога більше часу, вигоди, користі, визнання і  престижу. Адже саме це притаманне сучасному суспільству. Кожен бажає здобути для себе  максимум: як окремо взята людина, так і сучасне суспільство, економіка чи сільське  господарство. Люди забувають, при цьому, про ближнього, убогого й чужинця. Ми всі добре  знаємо: благами, які маємо, наділив нас Бог. І Він очікує від нас, щоб ми віддавали певну  частину не тільки Йому, а й ближньому й нужденному. Від милостивого Бога ми отримуємо  чимало благ, тому Він мовить до нас: «Я бажаю, аби ти ділив з ближнім те, чим Я тебе  наділив: час, зусилля, гроші та інші дари. Потурбуйся про нужденного, про ближнього, який  зазнає нестачу». Саме так ми втілимо християнську віру в життя.
Імпульс із богослужіння Першоапостола