Саманта – кмітлива дівчинка. Минулого року вона пішла до школи. Спочатку вона була неабияк захоплена школою. Саманті було цікаво спілкуватися з однокласниками. Класна керівниця також припала їй до душі. Своїм гумором і чітко структурованою подачею матеріалу вона розбуджувала інтерес більшості учениць й учнів класу. Утім, уже за декілька тижнів ентузіазм Саманти вщух. Мати помітила це й запитала: «Чому ти так швидко втратила інтерес до школи?» «Ах, мамо, я уже знаю все те, що вивчають у школі. Мені там так нудно». 

Мама Саманти стривожилася. Адже нудьга й відсутність стимулу має фатальний вплив на зацікавленість і мотивацію учнів. Розмова з учителем дещо покращила ситуацію. Відтепер Саманті дають додаткові завдання, які вона виконує з великим задоволенням. 

Євангеліє займає чільне місце в житті християнина. Воно є темою недільної школи, уроків релігії, заняття з конфірмантами, а також кожного богослужіння. Якщо сприймати Євангеліє щирим серцем й уважно слухати, то з роками його можна вивчити напам'ять – чи не так!? Тому може вкрастися нудьга й згаснути інтерес до проповіді, а також ослабнути мотивація жити відповідно до Євангелія. 

Люди, у яких складається враження: «Я все це вже знаю!» – не є поганими християнами. Ще Апостол Павло знав про небезпеку смертельної нудьги й дратливості від постійного повторення уже відомого, про що в Посланні до Филип’ян, зокрема,  писав: «Писати вам те саме мені не прикро, бо це вам для утвердження» (Филип’ян 3, 1, пер. Р. Турконяка). Більшість людей, аби утверджувати свою віру, потребують повторення. Про це мовиться також у Посланні до Євреїв: «Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення …» (Євреїв 5, 12) Той, для кого повторення є нудним, може вдатися до поради Апостола Павла: «Радуйтеся у Господі» Ця радість з’являється, якщо глибше копнути Євангеліє. Наведемо приклад: чи не зіває людина від нудьги, коли чує про жінку, яку спіймали на перелюбі й привели до Ісуса? Його не раз наводять! І він є зрозумілим. А тепер копнімо дещо глибше. Оскільки цей біблійний уривок (Від Івана 8, 2-11) добре відомий, то опускаємо саму передачу змісту, а наведемо лише одну деталь: «Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі». Чому? Існує декілька пояснень: виграти час; приховати своє збентеження, а також показати, що обвинувачі втратили спілкування з Богом як і ця грішниця… У Єремії 17, 13 сказано: «… ті, що відступили, хай будуть записані на землі, бо залишили Господа — Джерело життя» (пер. Турконяка). 

Повернімося до нашої історії. Ісус писав по землі двічі – після звістки про перелюб жінки та після того, як звелів безгрішним кинути першими в неї камінь. Якщо слідувати логіці вище наведеного пояснення, то Своїм повторним написанням по землі Ісус символічно зачислив обвинувачувачів, як і перелюбницю, до грішників. «… бо залишили Господа». Цікаво, чи не так!? Так ми завжди можемо знаходити подібні паралелі в Євангелії і вони захоплюватимуть нас. 

Джерело: Часопис «Наша ciм’я» випуск 6, червень 2023