Вщерть заповнені зали Палаців культури, тисячі людей, спраглих отримати дар Святого Духа. — такою була ситуація в колишньому Радянському Союзі в ті роки. Ейфорія початкового періоду з часом вляглася.
І що далі?
Новоапостольська церква на теренах колишнього Радянського Союзу (частина 3)
До кінця 2004 року багато священнослужителів із Німеччини, Австрії й Швейцарії працювали на ниві Божої справи в колишніх республіках Радянського Союзу, зокрема в Росії. Враження про ті часи ще досі живуть у їхніх серцях. Вони пам'ятають про «місіонерське завзяття», про «досвід великої, радісної роботи, яка приносить задоволення» і «неймовірне почуття бути інструментом у Божих руках».
Новоапостольська церква на теренах колишнього Радянського Союзу (частина 2) [повністю]
Хто міг тоді, ЗО років тому, у час «холодної війни», уявити собі, що Новоапостольська церква зможе пустити глибоко коріння на теренах колишнього Радянського Союзу? Хіба це не диво? Подивімося на історію виникнення Новоапостольської церкви в наших країнах очима тих, хто стояв біля її витоків.
Новоапостольська церква на теренах колишнього Радянського Союзу (частина 1) [повністю]
Хрещення Святим Духом є таїнством, завдяки якому віруюча людина через покладання рук і молитву апостола приймає дар Святого Духа і стає Божою дитиною, а, отже, отримує право бути покликаною у когорту первенців.
Разом з двома іншими Святими таїнствами, хрещення Святим Духом (Святе запечатання) ґрунтується на житті й діяльності Ісуса Христа. Про Нього, Сина Чоловічого, в Євангелії від Йоана 6, 27 мовиться, що «Його Бог Отець назнаменував». В іншому варіанті перекладу: «Бо відзначив Його Бог Отець». Після хрещення Ісуса в Йордані Йоан Хреститель свідчив: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним». Це було знамення, послане Йоану Хрестителю Богом, аби він пізнав: «…Над Ким побачиш Духа, Який сходить і над Ним перебуває – Той і христить Святим Духом. (…) Він – Син Божий» (див. Йоана 1,29-34).
Святе причастя є Святим таїнством, яке віруюча людина приймає знову й знову. Воно є кульмінацією богослужіння.
Святе причастя називають ще «євхаристією» («подякою»), «Господньою трапезою», «переломленням хліба».
Святе причастя, як і пасхальна трапеза, є трапезою спомину, під час якої відбувається обов’язкове споживання хліба. Пасхальна трапеза приймалася на згадку про звільнення ізраїльського народу з єгипетського рабства. Святе причастя являє собою звільнення у духовному смислі, а саме — визволення людей від рабства гріха.
Святе Хрещення водою – це перший основоположний сакраментальний вияв милості Триєдиного Бога для людини, яка вірує в Ісуса Христа. Святе Хрещення водою, звершене в ім’я Триєдиного Бога, об’єднує усіх християн. Святе Хрещення водою є укладенням Завіту – Нового Завіту – Бога з людиною. Завдяки йому людина вступає у спілкування з Ним. Воно є першим кроком на шляху до духовного оновлення людини. Охрещена людина отримує частку в смерті Ісуса Христа і зазнає духовного оновлення. Святе Хрещення водою, здійснене належно, не повторюють.
Святе Хрещення водою і хрещення Святим духом є двома взаємопов’язаними, та окремими таїнствами. Завдяки їх звершенню відбувається народження згори: від Води й Духа. Воскреслий дав апостолам наказ хрестити людей. У Новоапостольській церкві апостоли мають право передавати повноваження хрестити водою також братам, які покликані на священицьке служіння. Оскільки Святе Хрещення водою довірено усій Церкві, то дійсним вважають також хрещення, яке звершено належно в лоні іншої церкви.
Окрім 10 заповідей, які є обов’язковими для виконання новоапостольськими християнами, вони сповідують також такі наступні положення Символу віри:
Перше положення Символу віри
Вірую в Бога-Отця, Вседержителя, Творця неба й землі.
Друге положення Символу віри
Вірую в Ісуса Христа, Єдинородного Божого Сина, нашого Господа, Який був зачатий від Святого Духа і
народжений від Діви Марії; Який постраждав при Понтії Пілаті, був розп’ятий, помер, був похований, і зійшов у царство мертвих, але воскрес третього дня із мертвих, Який вознісся в небеса й перебуває по правиці Бога, Всемогутнього Отця, звідки незабаром повернеться.
Третє положення Символу віри
Вірую у Святого Духа, єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву, спільноту святих, прощення гріхів, воскресіння мертвих й вічне життя.
Четверте положення Символу віри
Вірую у те, що Господь Ісус Христос править Своєю Церквою, і для цього посилає і буде посилати аж до Свого Другого приходу апостолів, наділяючи їх повноваженнями навчати, прощати у Його Ім’я гріхи й хрестити Водою та Святим Духом.
