Центральною подією церковного життя є богослужіння.
Основа старозавітного богослужіння – зустріч людини з Богом. Форми богослужінь розвивалися упродовж тривалого часу. З приходом Ісуса Христа на землі розпочинається нова форма Божого служіння для людей. У словах і діяннях Ісуса Христа закладено основу, яка визначає християнське богослужіння, а саме: Боже слово і таїнства.
Отже, для новоапостольського парафіянина богослужіння – це спілкування з Ісусом Христом через Боже слово й святі таїнства.
Проповідь
У новоапостольському богослужінні визначна роль відводиться виголошенню Божого слова. В основі проповіді лежить слово з Біблії. Його тлумачення у вільній формі складає ядро богослужіння. У центрі проповіді знаходиться Євангеліє, яке свідчить про життя і жертву Ісуса Христа, Його Воскресіння і Другий прихід. Крім того, проповідь допомагає жити життям згідно з Божою волею.
Літургія богослужіння
Під час літургії використовується текст молитви з Євангелія від Матея 6, 9-13:
«Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство і сила і слава навіки. Амінь.»
Молитва «Отче наш» займає провідне місце у літургії. Це – єдина молитва, яку віруючі вимовляють спільно. Вона є також молитвою покаяння, яка вимовляється перед прощенням гріхів, коли віруюча людина визнає перед Богом свої гріхи.
Прощення гріхів
Прощення гріхів звіщається священнослужителем після спільної молитви «Отче наш» словами:
«За дорученням мого посланця, апостола, звіщаю вам радісну звістку: в Ім’я нашого Господа, Ісуса Христа, Сина живого Бога, вам прощаються гріхи ваші і мир Воскреслого нехай буде з усіма вами! Амінь».
Громада підтверджує прийняте з вірою прощення, спільно мовлячи: «Амінь».
Святе причастя
Святе причастя – головна подія під час богослужіння. Після попереднього прощення гріхів віруючі приходять до вівтаря і споживають Тіло і Кров Ісуса Христа у вигляді освяченої проскурки з хліба і вина. При цьому вони святкують Святе причастя, як вираження вдячності й спомин про Христову жертву (див. Луки 22,19). Це – трапеза сповідання, трапеза єднання, участь у якій беруть також покійні – як ті, хто помер у Христі, так і ті, кому доступ до вівтаря відкриває Божа милість. Це зміцнює надію на незабарний Другий прихід Божого Сина (1 Корінтян 11, 26).
Гідне споживання Святого причастя оберігає життя людини, дароване їй завдяки народженню згори. Воно дарує їй упевненість життєдайного спілкування з Ісусом Христом (див. Йоана 6, 51-58). Одержані таким чином сили допомагають долати те, що перешкоджає спасінню душі, і дозволяє зростати до повного духовного зросту, рівняючись на Ісуса Христа. Отже, під час кожного богослужіння зміцнюється життєдайне спілкування та спільність з Ісусом Христом. [повністю]
