Біблія – це основа нашої віри. Тому важливо засвоювати зміст Біблії й усвідомлювати, що її читання є елементарною складовою нашого життя за вірою. Але як саме нам читати Біблію? Книжники епохи Ісуса розглядали Біблію насамперед як зведення правил, яких слід було дотримуватися, аби догоджати Богові. Ісус указував їм, що є істинно важливим: Біблія покликана звіщати про Його Пришестя і діяння (пор. Від Івана 5, 39). Святе Писання і сьогодні нерідко читають у неправильному світлі.

[повністю]

Марія була вагітною у той час, коли рівень життя єврейського народу був рекордно низьким. Ізраїльська держава втратила свій суверенітет, а римські окупанти не надто церемонилися зі своїми підданими. Усе це торкнулося Марії. Перебуваючи на останньому строку вагітності, їй довелося вирушити у нелегку подорож, аби виконати наказ римської окупаційної влади щодо проведення перепису населення, – не кажучи вже про пошук житла після прибуття до Віфлеєму.

Вона, очевидно, не раз розмірковувала над тим, що Бог міг би поступити по відношенні до неї по-іншому. А як діяв Бог? Він не визволив Марію від римської окупації. І не вберіг її від поневірянь. Але Він подбав про те, аби Немовля прийшло здоровим на світ і врешті-решт звершився Його план спасіння.

[повністю]

На цій землі відбуваються неприємні, навіть жахливі речі, яким ми часто не можемо дати пояснення. Тому створюємо образ ворога, якого звинувачуємо у всіх своїх бідах. Ним може бути цілий народ, певна група людей чи навіть сусіди. Абсолютно байдуже, чи причетні вони до наших бід, чи ні. Люди шукають просто «цапа-відбувайла», якого ненавидять, і на якого можна вилити ввесь свій гнів, викликаний ситуацією, у якій вони опинилися. Чимало розбрату й страждань виникло внаслідок такого розуміння! Нам не треба створювати образ ворога, бо ми його знаємо. [повністю]

Він творить водночас нові знання завдяки діянню Святого Духа і веде нас до досконалого пізнання Ісуса Христа.

Я знаю, що декому доводиться з цим нелегко. Адже вони роками проявляли віру, про яку проповідували, а тепер усе по-іншому, усе по-новому. 

Але що є важливішим – те, у що ти вірив, говорив, проповідував і чув багато років, чи те, що походить від Святого Духа і наближає тебе до Ісуса Христа?  [повністю]

Мої дорогі брати і сестри по вірі, тема «обрання» мене неабияк турбує. Ми все ще схильні думати, що є обраними лише для того, аби наприкінці часів зазнати спасіння. Отже, Бог обрав нас, аби ми отримали спасіння, а всіх інших – ні. Усе не так просто. Ось простий приклад: усі ми знаємо братів і сестер по вірі чи навіть членів своєї сім'ї, які перестали цікавитися Богом, не відвідують богослужіння і не спілкуються з Богом.

[повністю]

Коли Ізраїль вів боротьбу з Амаликитянами, то Мойсей піднімався на пагорб і піднімав руки вгору. Поки він це робив і народ Ізраїлю бачив у його руках жезл, то перемагав. Як тільки Мойсей опускав руки, то перемагали Амаликитяни. 

Посох Мойсея був символом Божественного покликання і спасіння. Він робив видимими присутність і турботу Бога. Але в якийсь момент руки Мойсея стали важкими, тому Аарону й Хуру довелося підтримувати їх. Мойсеєві треба було постійно тримати свій жезл угорі, та самотужки він не міг цього робити. Йому потрібна була допомога. [повністю]

Книзі пророка Ісаї 43, 19 мовиться: «Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях — ріки». Часто, на жаль, трапляється так, що ми розпізнаємо й бачимо негарне набагато швидше, ніж гарне й красиве.

 Негарне не треба довго шукати, адже воно буквально саме впадає у вічі; і якщо ми його не бачимо, то, як правило, одразу хтось приходить і каже: «Чи ти вже чув..?» Як мовиться у відомій фразі зі сфери ЗМІ, «тільки погані новини є добрими новинами». Утім, йдеться не про те, аби закривати очі на щось негативне й замітати його під килим. А про те, щоб зосередитися на красивому, яке є вельми багатогранним. Бог творить чимало «новітнього», нового й прекрасного, яке уже сьогодні зростає. Аби побачити цю красу, треба, очевидно, докласти дещо більше зусиль. 

[повністю]