У багатьох людей немає на душі й на серці миру. Кожному з нас, ймовірно, доводилося переживати таке в своєму житті. Причиною цього є здебільшого, як твердять, зовнішні фактори: шеф на роботі чинить тиск; сусід конфліктує; негаразди в сім’ї чи у подружжі; з боргів годі вибратися. Людина постійно в тривозі й не знаходить спокою. Хоча істинна причина є вельми простою – конфлікт з Богом.
У Святому Писанні повідомляється про те, що Ісус зціляв чимало незрячих, глухих і німих. Він робив це свідомо. Адже спілкування сліпих, глухих і німих людей з іншими людьми було обмеженим. Людині, яка не бачить, не чує й не говорить, важко порозумітися з іншою людиною. Отже, така людина є обмеженою у комунікації, що обертається для неї вельми важкими наслідками.
З прикладами вірності в епоху Нового Заповіту дещо складніше. Однак, серед них є все ж постать жінки, про яку неодмінно належить згадати. Це – Марія, мати Ісуса.
У Євангелії відображені Божі діяння, що зумовлюють наше спасіння – народження Ісуса Христа, Його смерть на хресті, воскресіння і Друге Пришестя. Віра в Ісуса Христа й народження згори, Води й Духа, – це шлях до вічного єднання з Богом. Це – суть Євангелія – благої звістки.
Запалюймо вогнем Євангелія своїх дітей і ближніх. Адже ми, християни, послані й вибрані Богом, аби нести людям вогонь Євангелія. А це можливе, коли наше серце буде полум’яніти вогнем Ісуса Христа. Лише тоді ми здатні запалити серця людей, по-іншому ні! Як конкретно домогтися цього?
Розмірковуймо ще більше над Євангелієм. Це допоможе нам краще збагнути велич Божої любові до нас, людей. [повністю]
Дорогі брати й сестри, ми, християни, плекаємо благословенну традицію, коли святкуємо недільний день. Саме так ми сповідуємо свою віру у воскресіння Ісуса Христа.
Упродовж тижня ми зазнаємо на собі чимало несправедливості й довідуємося про прикрі події, що відбуваються у світі. А в неділю ми збираємося і спільно визнаємо: «Ісус Христос воскрес. Він переміг смерть, зло й гріх. За Ним останнє слово!» Це – прекрасне завершення попереднього й початок нового тижня.
Ми сповідуємо віру у воскресіння мертвих і надіємося на своє власне преображення.
Чимало людей були б не проти, якби Бог приймав рішення за них. Як просто було б тоді усе! Ми звертаємося до милостивого Бога й запитуємо: «Як маю поступити? Іти мені цим чи іншим шляхом? Іти мені ліворуч чи краще – праворуч?» А Він відповідає: «Іди ліворуч!» Але це рішення було б не нашим, а ми були б тільки його виконавцями. [повністю]
