В одній дуже відомій біблійній цитаті, яку часто наводять, псалмоспівець мовить: «Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у Його храмі» (Псалом 27, 4).

Тільки в Господньому домі? Тут можна заперечити: адже Бог усюдисущий, Він присутній скрізь, у всьому творінні. Це також правильно. Але ще в Старому Заповіті Бог розпорядився, що є одне місце, де людина може по-особливому відчувати й пізнавати Бога, де Він по-особливому об’являється їй. Псалмоспівець знав про це. Він усвідомлював також і те, що ця Божа пропозиція не є автоматизмом, а актом Його милості – як упродовж останніх півтора року це спізнали чимало віруючих людей світу.

[повністю]

Дорогі брати й сестри, ми живемо у дуже незвичний час: іноді у нас відбуваються богослужіння, а іноді – ні; іноді ми святкуємо Святе Причастя, а іноді – ні. Це викликає чимало питань – їх так багато, що я навіть не в змозі на них відповісти. Одним з них є: «Чи є Святе Причастя сьогодні менш важливим, ніж раніше?» 

Моя відповідь очевидна: «Святе Причастя є і сьогодні важливим! Це таїнство Христової Церкви, а, отже, дар Божественної милості для нас, людей». У цей особливий час я хочу нагадати про народ Ізраїлю, зокрема про час, коли Бог вів його пустелею і вони не мали що їсти. Якби Бог не давав їм манну, то вони померли б з голоду.  [повністю]

Якщо мова заходить про Божу волю, то її найчастіше пов’язують з чимось негативним. Коли з нами сталася біда, то тому, що «такою є Божа воля». Коли Бог не вислуховує наші молитви, то тому, що вони «не узгоджуються з Божою волею».

Слова «Нехай буде воля Твоя», які містяться у молитві «Отче наш», означають для багатьох людей упокорення Божій волі чи певну відмову. Людина схиляється перед Божою волею – хоча, насправді, бажає, аби відбувалося по-іншому. Отже, у чому суть «Божої волі»?

[повністю]

«Сенсація» − це несподівана і приголомшлива подія. Вознесіння являло собою неабиякий сенсаційний потенціал: Ісус Христос вознісся на небеса, хмара забрала Його. Двоє мужів у білих одежах з’явилися і сповістили про Його Друге Пришестя (див. Діяння 1, 1−14).

Як відреагували на це учні? Вони повернулися до свого дому в Єрусалимі. Немов би нічого не трапилося. У Євангелії від Луки і в Діяннях Апостолів лише коротко і стримано повідомлено про ці події. Жодного занепокоєння. Однак, ще донедавна, на Пасху, вони реагували по-іншому. У них переважало неабияке сум’яття і нерозуміння того, що відбувалося.

[повністю]

Дорогі брати й сестри,

 у другому положенні нашого Символу віри закріплена наша віра в Божого Сина:

«Вірую в Ісуса Христа, Єдинородного Божого Сина, нашого Господа, Який був зачатий від Святого Духа і народжений від Діви Марії; Який постраждав при Понтії Пілаті, був розп’ятий, помер, був похований, і зійшов у царство мертвих, але воскрес третього дня, Який вознісся в небеса й перебуває по правиці Бога, Всемогутнього Отця, звідки незабаром прийде знову». [повністю]

У людей побутують найрізноманітніші уявлення про щастя. Одні пов’язують його із земними благами, інші – із збереженням здоров’я, а треті щасливі, коли перебувають у колі сім’ї та друзів.

Отже, існує чимало критеріїв для визначення щастя. Спільним для щастя є те, що його просять у Бога, що на нього очікують: Бог має дати щастя у вигляді грошей, здоров’я чи людських взаємин. Бог істинно бажає нам щастя – не тільки у майбутньому Царстві, а й тут, на землі.

Однак, у Нього інші погляди на щастя. Ісус приніс нам Євангеліє і доручив утілювати його у життя. Він закликає нас любити Бога понад усе і свого ближнього, як самого себе.

[повністю]