Книзі пророка Ісаї 43, 19 мовиться: «Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях — ріки». Часто, на жаль, трапляється так, що ми розпізнаємо й бачимо негарне набагато швидше, ніж гарне й красиве.

 Негарне не треба довго шукати, адже воно буквально саме впадає у вічі; і якщо ми його не бачимо, то, як правило, одразу хтось приходить і каже: «Чи ти вже чув..?» Як мовиться у відомій фразі зі сфери ЗМІ, «тільки погані новини є добрими новинами». Утім, йдеться не про те, аби закривати очі на щось негативне й замітати його під килим. А про те, щоб зосередитися на красивому, яке є вельми багатогранним. Бог творить чимало «новітнього», нового й прекрасного, яке уже сьогодні зростає. Аби побачити цю красу, треба, очевидно, докласти дещо більше зусиль. 

[повністю]

Одним із найбільших прохань Ісуса Христа було прохання про єдність людей, які вірують у Нього й ідуть услід за Ним. Саме про це Він щиро молився у первосвященницькій молитві (пор. Від Івана 17). Чимало людей прирівнюють єдність до одноманітності: жодних відмінностей, усі однакові. Людина в ідеалі є особистістю, тому її самобутність відповідає її власним уявленням. Але не це мав на увазі Ісус Христос, коли молився про єдність.

У Нього було інше бачення. Єдність для Христа означає єднання з Ним. Він не вимагає, аби всі були однаковими, але, щоб усі були сповнені Його любов’ю і, попри інакшість, проявляти цю любов один до одного.

[повністю]

Дорогі брати й сестри по вірі! Чи знаєте ви історію про Ісуса, коли Він уголос читав Тору в синагозі в своєму рідному місті Назареті? Він читав з Книги пророка Ісаї 61, 1–2, де, зокрема, мовиться: «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь Мене помазав. Він послав Мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених». Після цього Ісус оглянув людей, які зібралися в синагозі, і сказав, що це Він (пор. Від. Луки 4, 21). 

Ісус не раз наголошував на тому, що прийшов до вбогих, пригноблених, хворих і засмучених. Адже саме вони по-особливому потребували Його. Він прийшов з благою звісткою до всіх людей, які кажуть про себе: «Я, насправді, не вбогий, не пригнічений, не хворий і не засмучений. Адже Євангеліє призначене саме для мене». Хоча Ісус веде тут абсолютно конкретно мову про вбогих, однак звертається до вбогих у переносному значенні цього слова. Це люди: які смиренні й знають, що їм потрібна Господня благодать, які страждають від того, що гріх віддаляє їх від Бога, які поневолені гріхом. Ісус саме їм звіщав Євангеліє і послав Апостолів, аби вони поширювали його вчення.  [повністю]

Перед тим, як в’їжджати в Єрусалим, Ісус воскресив мертвого Лазаря, чим викликав неабиякі очікування у людей. Та коли Він не оправдав їхню надію, то вони одразу ж зреклися Його. Однак – не учні. Вони залишилися з Ним – хоча мали чимало причин сумніватися в Ньому. Ісус представив Своїм учням пречудову «програму», та вони все ж не приймали Його стратегію. Йому, Божому Синові, доведеться страждати й померти? Однак спочатку доведеться ховатися? 

Згодом Він вирушив у Єрусалим! Чому? Адже там Його уб’ють! Після нетривалого злету на Вербну неділю з'ясувалося, що в Єрусалимі було дійсно небезпечно для Його учнів. Цього їм було достатньо, аби сказати: «Без мене!» Чому ж вони залишилися з Ісусом? Бо відгукнулися на імпульси Святого Духа, Який об’явив їм: «Це Христос, Син Бога живого» і Який радив: «Залишайтеся з Ним! Слухайтеся Його!» Сьогодні ми навіть дещо випереджуємо тогочасних учнів. Бо прийняли дар Святого Духа. [повністю]

Наше земне життя є не завжди простим. Кожен з нас має труднощі й проблеми, а тому ми не можемо бути щодня радісними й співати «Алілуя». Утім Бог під час кожного богослужіння бажає дарувати нам велику й тривалу радість.

 Як Він робить це? Чи вирішує Бог усі наші проблеми і чи змінює життя на краще, покращуючи його? Перше чудо, яке звершив Ісус Христос, відбулося на весіллі в Кані Галілейській. 

У господарів несподівано виникла проблема: закінчилося вино, що, безумовно, могло б затьмарити радість присутніх. Вони звернулися до Ісуса і що Він зробив? Спершу – нічого! А потім сказав, що їм треба зробити: принести глеки й наповнити їх водою. Вони зробили так, як звелів Ісус, і стали свідками дива – вода перетворилася у неймовірно смачне вино, – що викликало у всіх неабияку радість.  [повністю]

Дорогі брати й сестри,

 яким би не видався Новий рік, проявляймо все ж віру й зосереджуймося на Дні Господньому! Ми твердо віримо: Христос прийде, аби взяти з Собою Церкву-Невісту. Тому девіз 2022 року звучить: «Разом у Христі!». У слові «разом» я вбачаю чотири рівні:  [повністю]

Обітниця – це зобов’язання чи запевнення про виконання чогось. Чи виконається вона – це вже інша справа … А головне послання Адвента звучить: «Бог виконує Свої обітниці».

 Першим людям після гріхопадіння Бог обіцяв послати Спасителя, і неодноразово підтверджував Свою обітницю через пророків. Ця Божа обітниця виповнилася в Ісусі Христі. Але мало хто по-справжньому розпізнав Його. Тільки люди, яким Святий Дух об’явив це, по-справжньому спізнали, ким був Ісус. Те саме стосувалося Його учнів. Лише після того, як Святий Дух зійшов на них, вони істинно збагнули, що Божі обітниці Старого Завіту виповнилися в Ісусі Христі. 
[повністю]