Дорогі брати і сестри! Бог нікого не забуває. 

Він знає наші думки. Він знає також наші проблеми. Він розділяє наш біль. Довірмося Йому. Він допоможе. Я хотів би звернутися з цим посланням Святого Духа особливо до тих, хто переживає труднощі й негаразди. Багатьом братам і сестрам доводиться хворіти, інші перебувають у смутку, ще інші мають проблеми на роботі, у сім’ї, у партнерських стосунках чи стикаються з фінансовими проблемами. Я хотів би також звернутися з цим посланням до тих, хто перебуває на іншому боці життя. Зокрема, до людей, які переживають чимало прекрасного. Тим, хто просто щасливий і радісний. Можливо, їм трохи соромно, що у них немає проблем. Бог благословляє їх і вони переживають Його присутність. [повністю]

«Богосинівство» – це щось надзвичайно особливе: особливі стосунки з Богом, особливе покликання. Завдяки дару Святого Духа ми отримали передумову й можливість увійти в Боже Царство в статусі первістків й бути спадкоємцями Бога і Христа.

Ми, новоапостольські християни, сповідуємо віру в те, що завдяки Святому Запечатанню стали Божими дітьми. Про це йдеться у восьмому положенні нашого Символу віри: «Я вірю, що хрещені водою мають прийняти через Апостола дар Святого Духа для набуття богосинівства і передумов стати первістками у Бога» (КНЦ 2.4.8.).  [повністю]

«Богосинівство» – це щось надзвичайно особливе: особливі стосунки з Богом, особливе покликання. Завдяки дару Святого Духа ми отримали передумову й можливість увійти в Боже Царство в статусі первістків й бути спадкоємцями Бога і Христа. Ми, новоапостольські християни, сповідуємо віру в те, що завдяки Святому Запечатанню стали Божими дітьми.Про це йдеться у восьмому положенні нашого Символу віри: «Я вірю, що хрещені водою мають прийняти через Апостола дар Святого Духа для набуття богосинівства і передумов стати первістками у Бога» (КНЦ 2.4.8.). 

[повністю]

Дорогі брати і сестри!

 Під час хрещення і Конфірмації ми давали обітницю скинути з себе старого Адама. Ми відкрито заявили про нашу рішучість слідувати за Богом, проявляти віру й послух та відрікатися від зла. Для цього нам треба докладати чимало зусиль і наслідувати приклад Ісуса Христа. Христос дотримувався Божого Слова й проявляв послух навіть у час спокус диявола у пустелі. Він довіряв Своєму Отцеві до кінця, навіть коли Його страждання на хресті були нестерпними, адже був глибоко переконаний: «Мій Отець любить Мене».  [повністю]

«Мир Воскреслого нехай буде з вами!» – ці слова займають чільне місце у богослужебній літургії й ними завершуються проголошення відпущення гріхів. Вони мають справляти тривалу дію на нас. Мир Воскреслого вселяє впевненість, що мій Друг і Спаситель Ісус Христос – сильніший від усіх. Він подолав смерть і зло. Ніщо й ніхто не має більшої влади від Нього. Мир Воскреслого вселяє також упевненість, бо Ісус не докоряє нам, хоча мав би для цього чимало підстав. «Мир вам!» – цими словами Воскреслий звертався до Своїх учнів. Жодного звинувачення! Жодного розчарування! Ми завжди можемо прийти до Нього і Він за будь-яких обставин прийме нас. [повністю]

У час Христових страстей християни по-особливому вшановують пам’ять про страждання і смерть Христа. У Біблії не раз мовиться про те, що сповідувати віру в Ісуса, означає ділити з Ним Його страждання. Господь, зокрема, мовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною» (Від Луки 9, 23). Страждати з Христом означає, перш за все, не очікувати, що Бог відверне від нас будь-які біди й негаразди. Ісус, улюблений і досконалий Божий Син, ділив долю Своїх сучасників. Він був Божим Сином, однак до Нього не ставилися по-особливому. Навпаки, Йому довелося зазнати чимало страждань. [повністю]

Біблія – це основа нашої віри. Тому важливо засвоювати зміст Біблії й усвідомлювати, що її читання є елементарною складовою нашого життя за вірою. Але як саме нам читати Біблію? Книжники епохи Ісуса розглядали Біблію насамперед як зведення правил, яких слід було дотримуватися, аби догоджати Богові. Ісус указував їм, що є істинно важливим: Біблія покликана звіщати про Його Пришестя і діяння (пор. Від Івана 5, 39). Святе Писання і сьогодні нерідко читають у неправильному світлі.

[повністю]