У своєму Посланні до римлян апостол Павло прославляв Божу велич і зокрема мовив: «О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги!» (Римлян 11, 33). 

У цьому Посланні він серед іншого зупинявся на конфлікті, який спалахнув між першими християнами-юдеями й християнами-язичниками. Апостол, зокрема, наголошував, що жоден з них не має перевагу над іншим. 

Усі – юдеї та язичники – згрішили перед Богом, й завдяки Його милості можуть осягнути вічне спасіння. Спізнання того, що Бог є суверенним у Своїх діяннях, що Він вірно опікується й проявляє Свою любов до нас, неодмінно – як мовиться у заголовку до цієї глави – викликає у нас бажання величати Бога, а також – Його чудесні діяння. 

Аби функціонувала будь-яка спільнота, треба, щоби люди, щонайменше, виявляли здатність пристосовуватися один до одного. Чим більше відрізняються потреби й риси характеру людей, які утворюють певну спільноту – чи то в сім᾽ї, чи на роботі, чи у стихійному товаристві – тим більшою має бути їхня здатність пристосовуватися один до одного.

[повністю]

Євангеліст Лука в Діяннях апостолів повідомляє про те, як апостоли з неабиякою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса. Їхнє свідчення викликало в людей віру у воскресіння й вічне життя. Ця віра захоплювала перших християн настільки, що все земне втрачало для них значення. 

Тепер християни мали інші пріоритети. Вони ділилися один з одним тим, що мали, аби ніхто не потерпав від нестачі. Земні багатства, маєтки, статки й інші матеріальні блага раптом перестали бути для них важливими. Лука повідомляв також про те, що ніхто не хизувався один перед одними своїми земними благами, бо вони належали всім.  [повністю]

Ми, люди, іноді бажаємо, аби Бог з усією потугою, у вигляді сенсаційного видовища втрутився в хід людської історії; аби Він створив диво чи щось подібне, і таким чином об’явив Своє всевладдя, навів лад й істотно поміняв на краще умови людського життя. Адже Бог може зробити будь-що! Чому Він тоді не втручається!? 

[повністю]

Людям притаманна риса: бути більш поблажливими до себе, ніж – до ближнього. Нам властиво бачити помилки ближнього; ми безжалісно помічаємо навіть найменші помилки іншого й нехтуємо власними. Таку невідповідність Ісус зобразив з допомогою метафоричного образу скалки, яку ми бачимо в оці свого брата, й балки, яку не помічаємо у власному оці. 

[повністю]

Дорогi брати й сестри,

щиро вітаю вас з Новим 2019 роком. Я бажаю, аби ми розпочали цей рік, виявляючи впевненість віри, яку псалмоспівець у 23-му Псалмі висловив такими словами: «Господь – мій Пастир: нічого мені не бракуватиме!»

[повністю]

Зорі – це невід’ємний атрибут Різдвяних свят. Виготовлені з соломи, паперу чи у вигляді гірлянд, вони є прекрасною оздобою Різдва. Існує таке припущення, що в одного з учителів місіонерської школи кінця XVIII ст. виникла ідея зайняти дітей місіонерів, які особливо в передріздвяний час потерпали від розлуки зі своїми сім’ями, виготовленням різдвяних зірок і таким чином розвіяти їхній смуток. Перед Різдвом діти прикрашали своїми виготовленими зорями оселі. Саме так, подейкують, виникла традиція використання різдвяних зір. 

[повністю]