Марія була вагітною у той час, коли рівень життя єврейського народу був рекордно низьким. Ізраїльська держава втратила свій суверенітет, а римські окупанти не надто церемонилися зі своїми підданими. Усе це торкнулося Марії. Перебуваючи на останньому строку вагітності, їй довелося вирушити у нелегку подорож, аби виконати наказ римської окупаційної влади щодо проведення перепису населення, – не кажучи вже про пошук житла після прибуття до Віфлеєму.

Вона, очевидно, не раз розмірковувала над тим, що Бог міг би поступити по відношенні до неї по-іншому. А як діяв Бог? Він не визволив Марію від римської окупації. І не вберіг її від поневірянь. Але Він подбав про те, аби Немовля прийшло здоровим на світ і врешті-решт звершився Його план спасіння.

[повністю]

На цій землі відбуваються неприємні, навіть жахливі речі, яким ми часто не можемо дати пояснення. Тому створюємо образ ворога, якого звинувачуємо у всіх своїх бідах. Ним може бути цілий народ, певна група людей чи навіть сусіди. Абсолютно байдуже, чи причетні вони до наших бід, чи ні. Люди шукають просто «цапа-відбувайла», якого ненавидять, і на якого можна вилити ввесь свій гнів, викликаний ситуацією, у якій вони опинилися. Чимало розбрату й страждань виникло внаслідок такого розуміння! Нам не треба створювати образ ворога, бо ми його знаємо. [повністю]

Він творить водночас нові знання завдяки діянню Святого Духа і веде нас до досконалого пізнання Ісуса Христа.

Я знаю, що декому доводиться з цим нелегко. Адже вони роками проявляли віру, про яку проповідували, а тепер усе по-іншому, усе по-новому. 

Але що є важливішим – те, у що ти вірив, говорив, проповідував і чув багато років, чи те, що походить від Святого Духа і наближає тебе до Ісуса Христа?  [повністю]

Мої дорогі брати і сестри по вірі, тема «обрання» мене неабияк турбує. Ми все ще схильні думати, що є обраними лише для того, аби наприкінці часів зазнати спасіння. Отже, Бог обрав нас, аби ми отримали спасіння, а всіх інших – ні. Усе не так просто. Ось простий приклад: усі ми знаємо братів і сестер по вірі чи навіть членів своєї сім'ї, які перестали цікавитися Богом, не відвідують богослужіння і не спілкуються з Богом.

[повністю]

Коли Ізраїль вів боротьбу з Амаликитянами, то Мойсей піднімався на пагорб і піднімав руки вгору. Поки він це робив і народ Ізраїлю бачив у його руках жезл, то перемагав. Як тільки Мойсей опускав руки, то перемагали Амаликитяни. 

Посох Мойсея був символом Божественного покликання і спасіння. Він робив видимими присутність і турботу Бога. Але в якийсь момент руки Мойсея стали важкими, тому Аарону й Хуру довелося підтримувати їх. Мойсеєві треба було постійно тримати свій жезл угорі, та самотужки він не міг цього робити. Йому потрібна була допомога. [повністю]

Книзі пророка Ісаї 43, 19 мовиться: «Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях — ріки». Часто, на жаль, трапляється так, що ми розпізнаємо й бачимо негарне набагато швидше, ніж гарне й красиве.

 Негарне не треба довго шукати, адже воно буквально саме впадає у вічі; і якщо ми його не бачимо, то, як правило, одразу хтось приходить і каже: «Чи ти вже чув..?» Як мовиться у відомій фразі зі сфери ЗМІ, «тільки погані новини є добрими новинами». Утім, йдеться не про те, аби закривати очі на щось негативне й замітати його під килим. А про те, щоб зосередитися на красивому, яке є вельми багатогранним. Бог творить чимало «новітнього», нового й прекрасного, яке уже сьогодні зростає. Аби побачити цю красу, треба, очевидно, докласти дещо більше зусиль. 

[повністю]

Одним із найбільших прохань Ісуса Христа було прохання про єдність людей, які вірують у Нього й ідуть услід за Ним. Саме про це Він щиро молився у первосвященницькій молитві (пор. Від Івана 17). Чимало людей прирівнюють єдність до одноманітності: жодних відмінностей, усі однакові. Людина в ідеалі є особистістю, тому її самобутність відповідає її власним уявленням. Але не це мав на увазі Ісус Христос, коли молився про єдність.

У Нього було інше бачення. Єдність для Христа означає єднання з Ним. Він не вимагає, аби всі були однаковими, але, щоб усі були сповнені Його любов’ю і, попри інакшість, проявляти цю любов один до одного.

[повністю]