У той день, як жінки прийшли до Господнього гробу, що виявився порожнім, і сповістили учням Ісуса Христа ангельську звістку про Його воскресіння з мертвих, два інших учні вирушили в село, розташоване на віддалі двох годин ходьби від Єрусалиму. Вони також почули розповідь жінок, одначе, як й інші учні, що перебували в Єрусалимі, прийняли її за пусте верзіння. Їх охопили неабияке розчарування і відчай: адже Господь помер. Нам іноді також доводиться зазнавати гірке розчарування. Наші ті чи інші сподівання не збуваються; а, навпаки, стається щось зовсім протилежне, ніж те, на що надіялися. Ми розчаровуємося в апостолові, у своєму домашньому священикові, у братах і сестрах чи в близьких і рідних нам людях. Буває, ми розчаровуємося навіть у милостивому Богові, перестаємо розуміти Його. Нам стає чужою громада і ми взагалі не розуміє, що відбувається навколо нас. Усе нас дратує, здається непотрібним, позбавленим будь-якого смислу. А на серці пустота.
Ніхто з нас не застрахований від розчарування. Однак, яких прикрощів чи негараздів нам не доводилося  б зазнавати в житті, вельми важливо задавати собі питання: «Як мені ставитися до них?» Найпростіше, здається, – просто піти геть, утекти, щоб ніхто й не бачив тебе. Буває, розчарувавшись, відходимо від Бога. Чи приборкуємо тоді своє розчарування? – Навпаки! Нерідко воно продовжує труїти нашу душу, неначе темна тінь супроводжує нас упродовж років а, можливо, й усього життя.
Учні з Емаусу впоралися зі своїм розчаруванням. Господь допоміг їм у цьому, бо просили в Нього: «Зостанься з нами!» Він виконав їхнє прохання, споживав разом з ними Святу Вечерю і розчарування пройшло.
Господь кожному з нас може допомогти позбутися розчарування і сповнитися радістю, якщо ми, замість повертатися до Нього спиною, просимо: «Господи! Будь зі мною! Не покидай мене! Я не хочу втратити Тебе! Щоправда, я не розумію, чому Ти так поступаєш зі мною, а тому зазнаю розчарування; та все ж, будь ласка, допоможи мені! Я щиро прагну бути з Тобою!»
Якщо в нас братиме гору щире бажання і палке прагнення перебувати разом із Ісусом Христом, то Він завжди допоможе.
Якщо ми потрапляємо в скрутну ситуацію, коли, здається, увесь світ і Сам Бог відвернулися від нас; коли все з нами відбувається не так, як би хотілося, то згадаймо про Ісуса Христа. Уявімо, що Він приходить до нас і запитує: «Чи любиш ти Мене?» Якщо кажемо Йому у відповідь: «Господи! Я зараз, щоправда, не розумію Тебе, та знаю одне: «Я щирим серцем люблю Тебе»», то можемо бути впевненими: Він допоможе нам. Ми позбудемося розчарування і з нами все знову буде гаразд!
(Із богослужіння Першоапостола Ж.-Л. Шнайдера)