Господь Ісус мовив: «… іду бо напоготовити вам місце» (Від Івана 14, 2). Отже Він підготував місце, воно є приготовленим. Йому не треба тут щось підфарбувати, там вбити необхідний цвях чи затягнути якийсь гвинтик … Місце приготовлене!
Для тебе і для мене. Ісус виконав Свою працю на небесах. Місце слави уже існує! Нам не треба боятися, що Бог не створив його. Питання полягає тільки в тому, чи я потраплю туди чи ні? [повністю]
Скрип шин, глухий удар. Поліція опитує свідків. Чимало людей були свідками дорожньо-транспортної пригоди. Однак, співробітники поліції одразу помічають: свідки суперечать у деталях один одному. Правду мають з’ясувати експерти, а вирок, у кінцевому результаті, винесе суддя. Припустимо, що ніхто із свідків свідомо не обманює. Вони свідчать про те, що бачили. Усі бажають сказати правду. Адже були істинними свідками. Однак, їхня позиція щодо того, що відбулося, їхня увага й кут зору, під яким вони сприймали цю аварію, а також їхня особиста причетність спонукають свідчити про власну правду. Таке, на жаль, притаманне нам, людям. Адже жоден з нас не претендує на абсолютну істину. [повністю]
Під час богослужіння нашого Першоапостола 28 лютого 2021 року Апостола Гельге Мучлера призначили помічником Окружного Апостола регіональної церкви Північна і Східна Німеччина. У своїй проповіді Першоапостол зупинився на словах Апостола Мучлера, який сказав, що візьме на себе цю велику відповідальність з любові до Бога і до свого Окружного Апостола.
Це свідчить про те, що любов є важливою мотивацією у бажанні надавати допомогу, а тому, виявляючи любов до Бога і до свого ближнього, ми завжди можемо бути помічниками в Господній справі. Бог полюбив нас ще до створення світу. Він демонструє нам Свою любов у багатьох відношеннях і по-різному. Відведімо час і поміркуймо над дарами Його любові. Чим більше ми будемо робити це, тим більшим ставатиме наше бажання відповісти на Його любов і з радістю та відданістю служити Йому (Псалом 100, 2).
Світло − це дорогоцінний дар Творця. Великий крок у культурному розвитку людства відбувся завдяки вмінню поводитися з вогнем і світлом. Відтоді люди мали змогу готувати їжу, опалювали й освітлювати свої оселі. Лише 150 років тому людина винайшла штучне світло.
Упродовж тисячоліть вона добувала вогонь природним шляхом, тобто внаслідок удару блискавки чи виверження вулкану. Згодом люди навчилися добувати вогонь самотужки. Про це свідчить соснова скіпа, яка походить з тієї епохи. Просочений смолою шматок дерева горів протягом декількох хвилин. Смолоскипи − декілька годин. [повністю]
Дорогою до Єрусалиму Ісус зустрів десять прокажених. Через захворювання шкіри, сьогодні відоме як проказа, їм заборонялося жити серед здорових людей, тож вони були змушені проживати за межами сіл і міст, у безлюдних місцях (Від Луки 17, 11−19). Їм було заборонено здійснювати покупки на ринку і брати участь у святкуваннях. Якщо людина випадково наближалася до одного з них, то вони були зобов’язані прикривати свій рот і голосно промовляти: «Нечистий, нечистий!»
Про вознесіння Ісуса Христа мовиться у Біблії, а саме: в Євангелії від Луки і в Діяннях Апостолів (Від Луки 24, Діяння 1). Воскреслий, Який упродовж сорока днів після Пасхи перебував разом зі Своїми, остаточно повернувся до Отця. Яке значення і яке походження має свято Вознесіння? Коли його відзначають?
Вознесіння Ісуса Христа тісно пов’язане з святом Пасхи − настільки тісно, що в первісній церкві не існувало окремо свята Вознесіння, а піднесення Ісуса до Отця відзначали на Великдень. В Єрусалимі й інших містах, у яких відбувалися богослужіння перших християн, П’ятидесятницю і Вознесіння спершу відзначали в один день, а саме на 50-й день після Пасхи, тобто на П’ятидесятницю. З IV століття П’ятидесятницю й Вознесіння відзначають окремо, посилаючись на вказівку в Діяннях Апостолів, і з тих пір Вознесіння відзнаючать на 40-й, а П’ятидесятницю − на 50-й день після Пасхи. Отже, свято Вознесіння, яке започаткували на другий четвер перед П’ятидесятницею, стало передвісником свята П’ятидесятниці. Сорок днів − це не тільки час, який Воскреслий Ісус перебував серед Своїх учнів, а цей період також знаменує сороковини посту перед Пасхою. [повністю]
Ми усвідомлюємо, що повністю залежимо від Божої милості. Він подає нам те, що бажає, і коли бажає. Ми маємо виявляти смирення, довіряти Йому і приймати Його поживу щоразу, коли Він її пропонує. Ми довіряємо Йому. Він дасть нам все необхідне для того, аби досягнути нашу мету. Як й у випадку з ізраїльським народом: люди, які виявляли довіру до Бога, у кінці кінців, досягнули своєї мети.
