Люди, які насправді не вірять в Ісуса Христа чи неправильно розуміють Його послання, також думають, що Бог є вибірковим у Своїй любові й любить одних більше, а інших менше – залежно від їхнього походження, поведінки, віросповідання, релігії чи віри. Це однозначно не так! Усі люди є Божими дітьми, і Бог любить усіх людей однаковою любов’ю. Він хоче, аби всі люди перебували з Ним у вічності.
З Богослужіння Першоапостола в Галіфаксі / Канада
Коли мова заходить про розвиток Новоапостольської церкви в південноафриканському реґіоні, то він пов’язаний з безліччю викликів. Існують соціальні, фінансові, економічні, політичні й екологічні чинники — і це лише деякі з них. Утім, аби дати читачам журналу «Наша сім'я» невеличке уявлення про складнощі, з якими ми стикаємося, зосередимося лише на «вавилонському ефекті»: ефекті множинності мов.
До Реґіональної церкви Південна Африка входять такі країни: Південна Африка, Намібія, Мозамбік, Мадагаскар, Есватіні, Лесото, Ботсвана, острів Святої Єлени, Фолклендські острови, Реюньйон, Маврикій, Майотта, Родрігес, Сейшельські та Коморські острови. Розглянемо перші чотири країни з огляду вживання мов. У Південній Африці є 11 офіційних мов; у Намібії є одна офіційна мова, а 13 мов визнані національними; у Мозамбіку офіційною мовою є португальська, а сім мов визнані національними; а у Мадагаскарі є дві офіційні мови (французька і малагасійська), а також 18 різних національних мов. Важливо випускати друковані церковні матеріали якомога більшою кількістю стратегічно важливих мов, аби підтримувати життя в громадах і сприяти їхньому розвитку. [повністю]
Це вже занадто. Жінка починає нервувати. Вона просто не може терпіти таку несправедливість. У хаті повно гостей, вона не знає, за що хапатися – а пані сестриця спритно ухиляється від роботи. Вона сидить з гостями й обожнює друга дому. «Так не годиться», – обурюється вона. Її обурення можна зрозуміти. Ця історія може викликати посмішку в того, хто також належить до тієї категорії людей, що вміють спритно ухилятися від роботи. Інші, можливо, також відчувають, як киплять їхні ображені почуття, бо подібне в їхньому житті не раз траплялося: вони працюють, а інші насолоджуються комфортним і радісним життям.
Клавдій – жвавий хлопчик у віці трьох років. Він прогулюється вулицями великого міста зі своїм дідусем. Раптом туристи розпитують у них дорогу. Дідусь на мить відпускає руку хлопчика, аби показати на карті дорогу. Хлопчик побачив неподалік цуценя і пішов погладити його. Невдовзі дідусь помічає, що хлопчик зник. Голосно вигукуючи його ім'я, він вирушає на його пошуки. А Клавдій захоплено блукає за цуценям.
Варто розмірковувати над Божою любов'ю та над її проявами у своєму житті. На багатьох богослужіннях Першоапостол звертає нашу увагу на істинну сутність Бога: Бог любить, а не карає, а також на те, як ми, у свою чергу, наділені Його любов'ю, ділимося нею зі своїм ближнім. Отже, якщо правильно поставити питання, то чи достатньо я турбуюся про свого ближнього. Чи є я добрим самарянином і віддзеркалюю Божу любов? І чи моя віра допомагає мені проявляти цю любов?
Мы живемо зараз у час Господніх страстей. Я знаю, що тема, яка порушується у зв’язку з цим, не є популярною, бо вона немає нічого спільного з радістю. Але смисл нагадування про страсті Ісуса Христові, про Його страждання і смерть, полягає не в тому, аби сумувати й почувати себе винними.
Навпаки, звістка про страждання і смерть Ісуса Христа – якщо вона натхненна Святим Духом – є джерелом утіхи, надії, наснаги й навіть радості. Святий Дух нагадує нам те, про що мовиться в нашій біблійній цитаті, і спонукає розмірковувати над стражданнями Ісуса Христа.
Саманта – кмітлива дівчинка. Минулого року вона пішла до школи. Спочатку вона була неабияк захоплена школою. Саманті було цікаво спілкуватися з однокласниками. Класна керівниця також припала їй до душі. Своїм гумором і чітко структурованою подачею матеріалу вона розбуджувала інтерес більшості учениць й учнів класу. Утім, уже за декілька тижнів ентузіазм Саманти вщух. Мати помітила це й запитала: «Чому ти так швидко втратила інтерес до школи?» «Ах, мамо, я уже знаю все те, що вивчають у школі. Мені там так нудно».
Мама Саманти стривожилася. Адже нудьга й відсутність стимулу має фатальний вплив на зацікавленість і мотивацію учнів. Розмова з учителем дещо покращила ситуацію. Відтепер Саманті дають додаткові завдання, які вона виконує з великим задоволенням. [повністю]
