Чимало людей запитують у себе: «Де ж Бог? Якщо Він існує, то чому в нас так багато хвороб, чому так багато війн і несправедливості?»
Наше завдання – завдання християн, особливо новоапостольських – допомагати людям переживати Божі близькість і присутність.
Як ви, дорогі діти, можете виконувати його?
15 жовтня 2017 року, день мого виходу на заслужений відпочинок, наближався і мене часто запитували: чим я буду займатися на пенсії? Цікаво зазначити, що до цього питання нерідко додавали репліку: «Вам, очевидно, буде не вистачати роботи в Господній справі?»
Що люди, власне, мають на увазі, коли говорять про Господню справу?
Неважко зрозуміти, чому під «Божою справою» вони нерідко мають на увазі суму виконаної праці кожного зокрема. Адже після конфірмації наші батьки спонукали нас долучатися до Господньої справи й брати у ній активну участь, тобто – в різноманітних заходах церкви.
Бог упродовж усієї історії людства завжди перебував поруч. Він визволив народ Ізраїлю з Єгипетського рабства, дав йому Десять заповідей й об’явив Себе та Своє святе Ім’я Мойсеєві. Найбільшим об’явленням Бога в історії людства було те, що Він став в Ісусі Христі Людиною і об’явив Себе Спасителем. Бог через Ісуса Христа відкрив людям доступ до Своєї слави й Царства.
Для виконання доручення по сану мені доводиться чимало подорожувати: на автомобілі, поїздом чи літаком. Так я потрапляю в усі місця свого регіону, проводжу богослужіння та інші церковні заходи. Мої поїздки, здебільшого у вихідні дні, у залежності від місця й програми перебування тривають від двох до п’яти днів. Здебільшого вони є приємними для мене. Але доводиться інколи ділити нужду й негаразди братів і сестер.
На цих словах – лежить особлива печать історії. Про них мовлено вже чимало – доброго й менш доброго. Чи вдасться нам застосувати ці слова в зовсім іншому контексті? Ми спробуємо зробити це, сподіваючись на щире розуміння з боку читачів.
Коли ми відвідуємо концерт чи театр, то купляємо квитки, заходимо в залу й займаємо своє місце. Інколи працівник театру допомагає нам знайти наше місце і пропонує програму. Коли ми відвідуємо собор чи музей, то зустрічаємо людину, яка стежить за дотриманням порядку, або компетентного екскурсовода. Нерідко в таких закладах зустрічаємо кремезних людей, які покликані запобігати тому, аби хтось завдав збитків чи не поцупив предмети мистецтва.
Кожен новоапостольський християнин, звісно, вдячний, що в його громаді працюють служителі церкви, на яких можна покластися. Їхнє багатогранне служіння має на меті привести кожну людину до віри в Бога й кінець кінцем до вічного єднання й спілкування з Ним. Це вельми відповідальне завдання. Переважна більшість служителів мають сім’ї та займаються професійною діяльністю. Їм, як і всім людям, треба берегти своє здоров’я; і, звичайно, доводиться мати справу з повсякденними навантаженнями й труднощами. Але вони все ж знаходять час і докладають чимало зусиль, аби виконувати своє служіння – з любові до Бога й людей. Глибоке переконання в тому, що Бог вибрав і покликав їх на служіння – це їхня мотивація. [повністю]
Богові, Подателеві добрих дарів, ми вдячні за все, що маємо: за силу, знання і життя, а також за спромогу вірити у Нього, Всемогутнього. Бог знає усе й кожного з нас. Тому Йому належить віддавати честь і славу. Він – всемогутній Творець; Він – Творець світу видимого й невидимого.Людина творить щось нове з того, що уже створене Богом. Людина не спроможна самостійно створити нове життя. До того ж усе, що ми, люди, творимо, є обмеженим у часі й дочасне.
