Cудові вироки в Україні виносяться «іменем України», у Німеччині – «іменем народу», а в Австрії – «іменем республіки». Це свідчить про те, що вироки виносяться не волею свавільного чи гнівного правителя і не за бажанням жадібної чи багатої людини, а виключно іменем народу, носієм верховної влади. За цим стоїть правове забезпечення людини, яка має рівні права перед законом і судом, а також судова система, у якій максимально панує справедливість.

 Для співжиття людей і забезпечення миру дуже важливо чітко регламентувати, як і ким вершиться правосуддя. У стародавні часи старійшина племені одноосібно або в союзі з іншими главами родин вершив правосуддя за неписаними правилами. У народі Ізраїлю законодавство, яке було дано Богом на горі Синай, поклало початок писемному праву. Згодом упродовж багатьох століть записувалися дедалі точніші визначення того, що є правильним, а що ні; та як і за яке порушення слід судити.

[повністю]

Захід Канади відомий своєю первозданністю. Чудова дика природа, що шириться по просторих рівнинах, незліченні незаймані прісноводні озера, скелясті гори, що підносяться, і величезні різноманітні ліси сприяють цьому неприборканому образові. Хоча корінні жителі населяють цю країну з її неймовірними ресурсами щонайменше 10 000 років, та перші великі міста з'явилися лише близько 150 років тому. 

Новоапостольська церква в Західній Канаді є також відносно молодою, перші громади були засновані близько 70 років тому. У західних громадах є активні молодіжні групи, і тому не дивно, що окружні настоятелі Західної Канади розробили план проведення «Дня молоді», як тільки були зняті обмеження, пов'язані з ковідом. Ідея була проста: з регіону радіусом 2500 км треба було зібрати молодих людей, аби вони спільно й у безпечний спосіб провели дні, наповнені завзяттям, під час яких Христос перебуватиме в центрі їхньої уваги. 

[повністю]

Ісус Христос, Син Бога живого, закликав Своїх учнів учитися в Нього: «Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене» (Від Матвія 11, 29). В іншому місці Він мовив, що дав приклад Своїм учням, аби й вони чинили так, як Він, Господь, тобто щоб вони вчилися у Нього.

Господь у багатьох відношеннях є прикладом для мене. Людина, яка бере приклад з Христа, здобула Його переконання завдяки проповіді Євангелії. Адже віра походить від проповіді. Вона також показує нам, наскільки ми наблизилися до Його образу. Об’явлення Святого Духа через проповідь поглиблює Божественне значення Його вчення і додає знань. Аби вчитися у Христа, треба спочатку увірувати в Нього і прийняти Його таким, Яким Він є. Наприклад, прийняти вчення про триєдність Бога й подвійну природу Ісуса Христа (КНЦ, п. 3.4.3): Він – істинно Людина й істинно Бог. Ми, люди, не можемо ані повчати, ані зобов'язати Його орієнтуватися на щось, неважливо, які знання про небеса чи землю ми здобули. Він, будучи істинно Богом, є моїм Господом; а, будучи істинно Людиною, виявляв послух Своєму Отцеві аж до смерті. Я вчуся у Нього добру… Для будь-якої людини, яка хоче цього, Ісус – істинний і надійний Друг, Який нічого від нікого не приховує.

[повністю]

Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.

Джерело:
Біблія, Книга пророка Єремії

Розділ 29, вірш 11

Деякі люди вважають, що конфлікт – це відображення поганих стосунків. Однак це не так, бо конфлікти є частиною нашого життя і наслідком невирішених розбіжностей. Вони викликані різними потребами й бажаннями, які не завжди очевидні, а тому призводять до непорозумінь. Такі конфлікти можна вирішити шляхом бесіди й зміни власної точки зору.

У Біблії, як і в повсякденному житті, ми знаходимо чимало різних випадків конфліктів. Особливо влучним прикладом духовної опіки Ісуса та Його допомоги у вирішенні внутрішнього конфлікту є історія про учнів, які йшли дорогою в Еммаус. Ісус першим вийшов їм назустріч, Він наблизився і супроводжував Своїх учнів. Він не докоряв їм за те, що вони не зрозуміли його пояснень, які Він давав раніше, а наблизився до них і не вимагав миттєвого вирішення конфлікту. Він утрутився у їхню бесіду й Своїми питаннями спонукав їх висловити очікування, яке не виповнилося: «А ми сподівались, що це Він Той, Хто має визволити Ізраїля».

[повністю]

Коли ми розмірковуємо про Бога, то є речі, які ми сприймаємо цілком нормально. Наведу лише один приклад: Бог знає про кожну людину. Він знає думки й почуття кожної людини. Уявіть-но, існують мільярди людей. І Бог щосекунди знає, про що думає і що відчуває кожна людина. 

Він бере участь у житті кожної людини, цікавиться нею, бо любить її. І кожна людина каже про себе: «Бог точно знає, про що я думаю, що відчуваю, Він бере участь в моєму житті». І це стосується мільярдів людей.

Воістину, Бог великий! Бог досконалий! Він ніколи не помиляється. Ідеальними є слова й діла Бога. Вони не потребують виправлень. Бог не каже: «Ось це треба негайно виправити, спробую це зробити». 

[повністю]