Коли фарисеї та книжники критикували Ісуса за Його доброзичливе ставлення до грішників, то Він розповів їм притчу про заблукану вівцю. Вівця пішла своєю стежиною, заблукала й відбилася від пастуха. Образ простий і зрозумілий, який відображає стосунки людини з Богом. Важливо відзначити, що вівця повертається не сама. Пастух шукає її, знаходить і несе додому. Ісус чітко дає зрозуміти: Бог шукає людину, яка заблукала. Притча не ставить питання щодо провини і не пояснює, чому вівця заблукала. Вона просто показує, як діє Бог. Сам Бог в Ісусі Христі приходить до людини. Він шукає, знаходить і несе її. Ця історія є глибоко особистою. Ісус піклується про кожну людину зокрема – навіть про тих, хто заблукав. Божа любов не виключає жодної людини. Тому – це істина: Бог любить тебе таким, яким ти є. Не тому, що ти все робиш правильно, а навіть попри твої помилки. Його любов є початком усього. На неї не треба заслуговувати і вона не очікує змін. Вона існує для вас тут і зараз. Бог бажає, аби ми також прийняли Його таким, яким Він є, – як Бога благодаті й любові, Який протягує руку кожній людині, навіть тій, яку багато хто вважає грішником. 

Імпульс з богослужіння Першоапостол