Коли фарисеї та книжники критикували Ісуса за Його доброзичливе ставлення до грішників, то Він розповів їм притчу про заблукану вівцю. Вівця пішла своєю стежиною, заблукала й відбилася від пастуха. Образ простий і зрозумілий, який відображає стосунки людини з Богом. Важливо відзначити, що вівця повертається не сама. Пастух шукає її, знаходить і несе додому. Ісус чітко дає зрозуміти: Бог шукає людину, яка заблукала. Притча не ставить питання щодо провини і не пояснює, чому вівця заблукала. Вона просто показує, як діє Бог. Сам Бог в Ісусі Христі приходить до людини. Він шукає, знаходить і несе її. Ця історія є глибоко особистою. [повністю]