Прийти до Ісуса, до цього джерела, означає проявляти віру в Нього. Йдеться про істинну віру, а не про традиції чи релігію, не про просте визнання істини. Вірити – означає довіряти. Ти повинен цілком і повністю довіряти Ісусу Христу. Він мовить істину. Він виконує те, що обіцяє. Він ніколи не помиляється. Він любить тебе. Ти віддаєш Йому своє життя, віддаєш самого себе. Він є еталоном твого життя, твоїм прикладом, твоєю метою. Саме так проявляється віра в Ісуса Христа. У будь-якій ситуації ми орієнтуємося на Нього – це істинна віра. Віра, яка наповнює наше життя. Черпати цю воду означає також приймати Боже слово. 

Це відбувається під час богослужіння, але все набагато глибше. Деякі християни розглядають Боже слово як пігулку від головного болю: ковтаєш її, і біль проходить. Однак це так не працює. Черпати – означає діяти, працювати. Недостатньо послухати проповідь і думати, що тепер усе гаразд. Боже Слово вимагає чогось більшого. Воно вимагає, аби ми молилися, перш ніж слухати, аби ми засвоювали його, осмислювали й ставили собі запитання: «Що воно означає особисто для мене? Що мені тепер робити? Яке рішення прийняти?» Ми чуємо це вже роками, можливо, навіть десятиліттями. Але чи відповідно поступаємо? Дорогі брати й сестри, будьмо чесними: як ми ставимося до Божого слова? Кожен має перевірити самого себе. Тож дійсно черпаймо: не просто віруймо в Ісуса Христа, а приймаймо Його слово: проникаймося ним, засвоюймо та втілюймо його у життя.

Отже, ми покликані черпати, до того ж з радістю. Це щось більше, ніж просто завдання. Що це означає? Перш за все, черпати з радістю не означає, що ми змушені це робити. Нам потрібно пити, аби вижити. Особливо літнім людям часто нагадують: «Ти мусиш пити, інакше помреш». Я пригадую свою бабусю. Вона не хотіла пити. Одного разу вона навіть потрапила до лікарні через те, що занадто мало пила. З Божим словом усе інакше. Я черпаю не з примусу, а за власною волею. Не зі страху перед покаранням чи чимось поганим, а тому, що я прийняв рішення: «Я хочу увійти в Боже Царство. Я хочу осягнути вічне життя. Саме тому я черпаю Боже Слово з радістю – не тому, що мушу, а тому, що можу. Бог дарує мені милість. Він надає мені доступ до цієї води, і я вдячний за те, що можу черпати її»

З Богослужіння Першоапостола Жана-Люка Шнайдера. (4 грудня 2025 року в Гамбурзі) 

Джерело:  Часопис "Наша ciм’я" випуск 6, червень 2026