Упродовж останніх днів я розмірковував над виходом Ізраїлевого народу з єгипетського рабства. За декілька тижнів ізраїльтяни дійшли до землі Ханаанської. Мойсей послав дванадцятьох розвідників, аби оглянути цю землю. Через сорок днів вони повернулися і розповіли Мойсеєві й іншим про те, що це дуже добра земля, що родить чимало різних плодів. Вони навіть розповіли, що це земля, де течуть молоко й мед.

Досі народ Ізраїлю не раз переживав присутність великого Бога. Згадаймо тільки про кари для Єгипту чи про перехід через Червоне море. Бог й у пустелі турбувався про Свій народ. А тепер Його люд стояв перед землею, яку Бог приготував їм. Розвідники, що були «князями» народу Ізраїлю, мали б принести їм добру новину. Однак вони зазнали відчай і втратили силу духу. Десять із них вважали за неможливе здолати цей народ, бо він, начебто, є вельми потужнім. Тільки Халев і, як далі повідомляється, Ісус Навин були готові з Божою поміччю виступити проти них. Халев навіть намагався заспокоювати чоловіків. Однак йому це не вдалось. Десять розвідників у цей момент не покладалися на Бога. Вони бачили одні тільки труднощі. Їхнє невірство викликали умови світського життя. Вони опустили руки й урешті-решт навіть докоряли великому Богові.  [повністю]

Сьогодні ми живемо в час, коли, як мовив Ісус, світ вже не бачить Його. Для багатьох людей Ісус Христос, Бог, Якого ми знаємо, є мертвим чи повністю безсилим. Вони запитують, чому Він не втручається в людське життя, чому допускає те чи інше і не протистоїть цьому. «А навіть якщо Він існує, – кажуть вони, – то є кволим, безсилим і неспроможним допомагати людям». Ось чому владарює зло на цій землі. 

Про Його вчення, Євангеліє, кажуть, що воно досить цікаве, коли його читаєш: перемагати зло добром, любити ближнього, любити ворога, прощати – усе це прекрасні слова, які вельми далекі від реальності; це – утопія, яку годі втілити у життя. Вони вважають, що Євангеліє є мертвим. Багато людей вважають, що Церква є також мертвою. Вони запитують, якою вона буде, скажімо, через декілька десятиліть? 

Якщо все буде продовжуватися так і далі, то Церква рано чи пізно помре. Християни даремно чекали на Божу допомогу. Бо вона не виявилася істинною! Світ гадає, що Бог мертвий, бо не здатний бачити Його. Отже, послання для християн і для Христової Церкви є таким: Ісус Христос з нами, Бог з нами й Ісус Христос знову мовить до нас сьогодні: «Не хвилюйтеся, Я живий! Вони Мене не вбили, але Я продовжую жити. Я досі дію. Я довершую Свою справу і ніхто не зупинить Мене. 

[повністю]

Ісус каже, що ти є вельми цінним перед Ним, і що твоя цінність не залежить від твого соціального становища. Вона не залежить від твоїх досягнень чи успіхів. Вона не залежить також від думки про тебе, від твоєї репутації в очах людей, що оточують тебе.

Ти вельми цінний для Ісуса. Божий Син прийшов на цю землю і помер задля тебе, бо Він любить тебе. Ось у чому полягає істинна цінність твоєї особистості. Твій Бог любить тебе! Син Божий став задля тебе Людиною, Він помер за тебе. Ти потерпаєш від життєвих умов і обставин, а також від несправедливості? Прийди до Ісуса! Він бажає змінити твою ситуацію на краще. Він бажає прийти тобі на допомогу. Він бажає допомогти всім людям.

[повністю]

Нещодавно під час віртуальної зустрічі з групою новоапостольських студентів ми обговорювали питання віри. Студенти, серед іншого, ставили питання: «Чи повинні ми жити вірою, як жили наші батьки? Чи не втратило силу те, чому церква вчила наших батьків?» Гарні питання, які порушують ще одне питання: «Як нам, віруючим, ставитися до відмінностей між поколіннями?» Нам треба насамперед ставити те, що Христос вважав за важливе, понад усе інше, – навіть понад те, що ми, можливо, вважаємо за важливе.  [повністю]