Будь-яка людина бере на себе в житті відповідальність. Чим дорослішими ми стаємо, тим більший обсяг відповідальності ми беремо на себе. Іноді відповідальність є для нас непосильною, а іноді – легкою і приємною. Отже, є справи, за виконання яких ми беремося залюбки,а за інші – менш завзято.
Послання апостола Рюдіґер Краузе: Відповідальність
Послання апостола Бернда Коберштайн : Наш Першоапостол удома
Де б тільки Першоапостол не проводив богослужіння, вони викликають у братів і сестер неабияке захоплення. А коли він проводить богослужіння у Франції, то служить невеликому колу «своїх» братів і сестер, багатьох з яких знає особисто, і проповідує рідною французькою мовою. Він, як і ми, добре знає ціну словам: «У гостях добре, а вдома – краще!» Супроводжувати його, коли він перебуває вдома, чути його змістовну проповідь і бачити сповнене любов’ю спілкування з братами й сестрами викликає неабияку радість.
Міркувати-слідувати : Треба було б…
Червоний, найвищий, ступінь небезпеки! Якщо нам, дітям, мати казала «треба було…», то ми добре знали, що на нас чекала нелегка праця. Ми миттю — й мишка не встигла пірнути у нірку – зникали, неначе розчинялися у повітрі.. Адже найважчі домашні завдання у порівнянні з роботою, яку вона веліла нам виконувати, здавалися нам райською насолодою від споживання морозива з гарячим малиновим варенням. Тоді ми негайно приступали до виконання домашних завдань и працювали над ними доти, поки завзяття матері спонукати нас до будь-якої іншої праці не покидало іі, не зникало, мов пара у повітрі.
Послання апостола Юрґен Лой: Знати про Бога з чуток?
Якщо людина каже, що знає про іншу з чуток, то має на увазі з розповідей чи повідомлень людей Книзі Царів ми читаємо про царицю Савську, яка чула про мудрість И багатство царя Соломона, однак не вірила цьому, поки не переконалася на власні очі. Яким же великим було її здивування! Адже те, про що вона довідалася з чуток, складало лише половину того, що вона особисто побачила в Єрусалимі. [повністю]
Радість на небесах
Настоятель однієї громади після багаторічник умовлянь і тривалих молитов домігся того, що парафіяни, між якими точилася запекла суперечка через поділ спадщини, подали врешті-решт один одному руку й сіли разом за чашку кави. «Тепер навіть небеса радіють»- з неабиякою радістю вигукнув настоятель, коли побачив, що прохолодним стосункам та бажанню завдати один одному шкоду прийшов кінець. Однак його радість не припала обом до душі. «А звідки ти знаєш, що небеса радіють?» - уїдливо запитав один із них.
То що ж викликає радість на небесах?
