Щодо Свого Другого Пришестя Божий Син не раз давав пораду проявляти пильність (пор. Від Марка 13, 37 і Від Луки 12, 37). Як Апостоли ранньохристиянської церкви (пор. Дії 20, 28 і 1 Тимофія 4, 16), так і сучасні Апостоли виконують цю пораду Ісуса Христа.

Для нас, новоапостольських християн, поняття «проявляти пильність» включає в собі декілька аспектів. По-перше, ми маємо бути пильними щодо стосунків з Триєдиним Богом, стежити за власною поведінкою, а також за своїм ставленням до людей зі свого оточення. Нам, аби осягнути Боже Царство, треба вірити в Бога, всемогутнього і досконалого Творця всього сущого, довіряти Йому й підкорятися Його волі. Нам треба також намагатися жити відповідно до Євангелія Ісуса Христа і підтримувати єднання з Ісусом Христом, особливо під час святкування Святого Причастя. Важливо також приймати вказівки й імпульси від Святого Духа. Саме тому ми залюбки відвідуємо богослужіння і беремо активну участь у житті громади. Ми також щиро й інтенсивно молимося.  [повністю]

Дорогі брати й сестри, у час Христових страждань проявляймо віру й довіру до Бога. Наш пріоритет незмінний: ми бажаємо мати єднання з Богом. Це – мета нашої віри. Ми бажаємо вічного єднання один з одним і його ми маємо вже сьогодні. Любімо Бога і любімо свого ближнього за будь-яких обставин. Це – потужне послання, яким ми можемо поділитись зі своїм ближнім. Скажімо їм: «У нас є Спаситель, Він є і твоїм Спасителем!»

Із Богослужіння Першоапостола у Пінцель-Зеллінген і/ Німеччина

Джерело: Часопис «Наша ciм’я» випуск 8, серпень 2022

Упевні моменти життя турботи й труднощі перетворюються для нас у небезпечні гори. Це не ті гори, від яких приходить допомога. Це – гори, що позбавляють нас радості, викликають почуття самотності й серйозно ускладнюють наші стосунки з Богом. Тоді хочеться кричати: «Боже, де Ти?»

 Причини цього є такими ж різноманітними, як і людське життя. Хвороба, самотність, зрада, обман, утрата рідних, самобичування чи бідність – це лише невеликий перелік. У цьому випадку людина відчуває потребу поділитися своїм горем з іншою людиною, яка бажає вислухати її. Утім, далеко не всі люди мають дар і бажання уважно вислуховувати нарікання і бідкання інших.

 У багатьох одразу є вирішення проблеми і вони тут же переходять до розповіді про те, що з ними в житті відбувалося подібне. Тоді спілкування не відбувається і стає неможливим обмін думками чи почуттями з людиною, яка зазнає страждання. Вона замикається в собі ще більше, ніж до цієї бесіди. Утім, саме бесіда може принести неабияку полегшу душі. Можливість вилити свою душу схожа на вікно, через яке проникають теплі сонячні промінці й дує лагідний вітерець.

[повністю]

Молитва «Отче Наш» є частиною богослужебної літургії. Громада спільно виголошує її. Це – важливий момент життя громади. Слова цієї молитви всім нам добре відомі, адже нею ми часто молимося. Якщо глибоко розмірковувати над ними, то вони значною мірою впливають на наше життя з вірою.

Нещодавно мої думки заполонило одне-єдине слово «провини» («довги») з молитви «Отче наш» у Євангелії від Матвія 6, 12. Я тривалий час розмірковував, чому наші гріхи названі тут «провинами» («довгами»). І хоча тут вжито слово «довги», але воно дуже споріднене зі словами «провини» чи «борги». Притчею про лукавого слугу (Від Матвія 18, 21–35) Господь пояснює присутнім про борги, які людина має перед Богом, наводячи приклад чоловіка, яка мав великі борги. [повністю]

Але віра – це щось більше, ніж просто вірити в істину. Вірити в Ісуса Христа означає також довіряти Йому. Означає наслідувати Його вчення, навіть якщо те, що ви реально бачите чи сприймаєте, здається зовсім іншим. Вірити в Ісуса Христа означає вірити в Його слово і виконувати його, навіть якщо те, що ви бачите, здається іншим. Апостол Павло не міг піти до віруючих у Солуні й сказати: «Я приніс вам докази того, що Ісус Христос – це Спаситель». Їм довелося вірити й довіряти його слову, не маючи жодних доказів. Отже, вірити в Ісуса Христа означає довіряти Йому і виконувати Його вчення

БОГОСЛУЖІННЯ В НАЙРОБІ / КЕНІЯ ДАТА: 27 лютого 2022 р.

Джерело:Часопис «Наша ciм’я» випуск 7, липень 2022

Молитва «Отче Наш» є частиною богослужебної літургії. Громада спільно виголошує її. Це – важливий момент життя громади. Слова цієї молитви всім нам добре відомі, адже нею ми часто молимося. Якщо глибоко розмірковувати над ними, то вони значною мірою впливають на наше життя з вірою. 

Нещодавно мої думки заполонило одне-єдине слово «провини» («довги») з молитви «Отче наш» у Євангелії від Матвія 6, 12. Я тривалий час розмірковував, чому наші гріхи названі тут «провинами» («довгами»). І хоча тут вжито слово «довги», але воно дуже споріднене зі словами «провини» чи «борги». Притчею про лукавого слугу (Від Матвія 18, 21–35) Господь пояснює присутнім про борги, які людина має перед Богом, наводячи приклад чоловіка, яка мав великі борги.  [повністю]

  Cудові вироки в Україні виносяться «іменем України», у Німеччині – «іменем народу», а в Австрії – «іменем республіки». Це свідчить про те, що вироки виносяться не волею свавільного чи гнівного правителя і не за бажанням жадібної чи багатої людини, а виключно іменем народу, носієм верховної влади. За цим стоїть правове забезпечення людини, яка має рівні права перед законом і судом, а також судова система, у якій максимально панує справедливість.

 Для співжиття людей і забезпечення миру дуже важливо чітко регламентувати, як і ким вершиться правосуддя. У стародавні часи старійшина племені одноосібно або в союзі з іншими главами родин вершив правосуддя за неписаними правилами. У народі Ізраїлю законодавство, яке було дано Богом на горі Синай, поклало початок писемному праву. Згодом упродовж багатьох століть записувалися дедалі точніші визначення того, що є правильним, а що ні; та як і за яке порушення слід судити.

[повністю]