Світло − це дорогоцінний дар Творця. Великий крок у культурному розвитку людства відбувся завдяки вмінню поводитися з вогнем і світлом. Відтоді люди мали змогу готувати їжу, опалювали й освітлювати свої оселі. Лише 150 років тому людина винайшла штучне світло.

Упродовж тисячоліть вона добувала вогонь природним шляхом, тобто внаслідок удару блискавки чи виверження вулкану. Згодом люди навчилися добувати вогонь самотужки. Про це свідчить соснова скіпа, яка походить з тієї епохи. Просочений смолою шматок дерева горів протягом декількох хвилин. Смолоскипи − декілька годин. [повністю]

Дорогою до Єрусалиму Ісус зустрів десять прокажених. Через захворювання шкіри, сьогодні відоме як проказа, їм заборонялося жити серед здорових людей, тож вони були змушені проживати за межами сіл і міст, у безлюдних місцях (Від Луки 17, 11−19). Їм було заборонено здійснювати покупки на ринку і брати участь у святкуваннях. Якщо людина випадково наближалася до одного з них, то вони були зобов’язані прикривати свій рот і голосно промовляти: «Нечистий, нечистий!»

[повністю]

Про вознесіння Ісуса Христа мовиться у Біблії, а саме: в Євангелії від Луки і в Діяннях Апостолів (Від Луки 24, Діяння 1). Воскреслий, Який упродовж сорока днів після Пасхи перебував разом зі Своїми, остаточно повернувся до Отця. Яке значення і яке походження має свято Вознесіння? Коли його відзначають?

Вознесіння Ісуса Христа тісно пов’язане з святом Пасхи − настільки тісно, що в первісній церкві не існувало окремо свята Вознесіння, а піднесення Ісуса до Отця відзначали на Великдень. В Єрусалимі й інших містах, у яких відбувалися богослужіння перших християн, П’ятидесятницю і Вознесіння спершу відзначали в один день, а саме на 50-й день після Пасхи, тобто на П’ятидесятницю. З IV століття П’ятидесятницю й Вознесіння відзначають окремо, посилаючись на вказівку в Діяннях Апостолів, і з тих пір Вознесіння відзнаючать на 40-й, а П’ятидесятницю − на 50-й день після Пасхи. Отже, свято Вознесіння, яке започаткували на другий четвер перед П’ятидесятницею, стало передвісником свята П’ятидесятниці. Сорок днів − це не тільки час, який Воскреслий Ісус перебував серед Своїх учнів, а цей період також знаменує сороковини посту перед Пасхою. [повністю]

Ми усвідомлюємо, що повністю залежимо від Божої милості. Він подає нам те, що бажає, і коли бажає. Ми маємо виявляти смирення, довіряти Йому і приймати Його поживу щоразу, коли Він її пропонує. Ми довіряємо Йому. Він дасть нам все необхідне для того, аби досягнути нашу мету. Як й у випадку з ізраїльським народом: люди, які виявляли довіру до Бога, у кінці кінців, досягнули своєї мети.

Джерело: Часопис «Наша ciм’я» випуск 6, червень 2021

Лист читця до редакції: у тексті журналу виявлена хибна буква. Як таке могло трапитися? Три пари очей читали текст і не виявили помилки. Однак, читачеві або читачці помилка одразу ж кинулася у вічі. Три пари очей у редакції журналу більше не в змозі відвести погляд від своєї прикрої помилки.

 Інколи наше бачення зіграє з нами злий жарт. Причиною є виробнича сліпота. Наш мозок зазвичай читає тексти і підсвідомо розставляє букви у вірному порядку, мимоволі доповнюючи відсутню букву; таким чином ми не помічаємо помилки, а вважаємо, що в тексті все вірно. Рутинна праця вимагає неабияких зусиль, аби виконувати її не бездумно, а уважно. 

[повністю]

Послання Апостола Павла до Солунян справляє неабияке враження! Згадаймо хоча б про ту його частину, у якій йдеться про «життя у світлі прийдешнього дня». Усім ми добре знаємо такі метафоричні порівняння: день Господній прийде так несподівано, як злодій у ночі, а його точна дата є непередбачуваною так само, як і перейми породіллі. Тому важливо бути завжди напоготові й працювати. У кінці 1-го Послання містяться прохання до солунян, на які й нам треба звернути увагу. «Завжди радійте. Моліться без перерви. 

За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі» (1-е Солунян 5, 16-18). Завжди бути радісними, тобто проявляти радість упродовж усього свого життя – це нелегко. Та як усе ж домогтися цього? Доречно згадати такі слова з цього Послання до Солунян: «… тримайте те, що добре» (вірш 21).  [повністю]

Криза середнього віку – це час, коли людина починає сумніватися в собі й почасти має справу з думками, що навіюють страх. Вона, зазвичай, відбувається у віці від тридцяти до п'ятдесяти років.

У цей час, який називають ще «другим статевим дозріванням», вельми важливо зазнавати духовну опіку, тобто духовну підтримку й супровід; але, на жаль, мало хто готовий до цього. Тому людина нерідко дистанціюється від своїх близьких людей.

У цей час людині властиво підбивати проміжний підсумок, адже вона досягла майже вершини свого життя. Наведемо в цьому зв’язку деякі приклади: У цей час людині важко погодитися з тим, що вона старіє. Зміни у фізичному розвитку не викликають у неї великого захоплення. Адже наше суспільство віддає перевагу зовнішній красі й молодості.

[повністю]