Упевні моменти життя турботи й труднощі перетворюються для нас у небезпечні гори. Це не ті гори, від яких приходить допомога. Це – гори, що позбавляють нас радості, викликають почуття самотності й серйозно ускладнюють наші стосунки з Богом. Тоді хочеться кричати: «Боже, де Ти?»

 Причини цього є такими ж різноманітними, як і людське життя. Хвороба, самотність, зрада, обман, утрата рідних, самобичування чи бідність – це лише невеликий перелік. У цьому випадку людина відчуває потребу поділитися своїм горем з іншою людиною, яка бажає вислухати її. Утім, далеко не всі люди мають дар і бажання уважно вислуховувати нарікання і бідкання інших.

 У багатьох одразу є вирішення проблеми і вони тут же переходять до розповіді про те, що з ними в житті відбувалося подібне. Тоді спілкування не відбувається і стає неможливим обмін думками чи почуттями з людиною, яка зазнає страждання. Вона замикається в собі ще більше, ніж до цієї бесіди. Утім, саме бесіда може принести неабияку полегшу душі. Можливість вилити свою душу схожа на вікно, через яке проникають теплі сонячні промінці й дує лагідний вітерець.

[повністю]

Молитва «Отче Наш» є частиною богослужебної літургії. Громада спільно виголошує її. Це – важливий момент життя громади. Слова цієї молитви всім нам добре відомі, адже нею ми часто молимося. Якщо глибоко розмірковувати над ними, то вони значною мірою впливають на наше життя з вірою.

Нещодавно мої думки заполонило одне-єдине слово «провини» («довги») з молитви «Отче наш» у Євангелії від Матвія 6, 12. Я тривалий час розмірковував, чому наші гріхи названі тут «провинами» («довгами»). І хоча тут вжито слово «довги», але воно дуже споріднене зі словами «провини» чи «борги». Притчею про лукавого слугу (Від Матвія 18, 21–35) Господь пояснює присутнім про борги, які людина має перед Богом, наводячи приклад чоловіка, яка мав великі борги. [повністю]

Але віра – це щось більше, ніж просто вірити в істину. Вірити в Ісуса Христа означає також довіряти Йому. Означає наслідувати Його вчення, навіть якщо те, що ви реально бачите чи сприймаєте, здається зовсім іншим. Вірити в Ісуса Христа означає вірити в Його слово і виконувати його, навіть якщо те, що ви бачите, здається іншим. Апостол Павло не міг піти до віруючих у Солуні й сказати: «Я приніс вам докази того, що Ісус Христос – це Спаситель». Їм довелося вірити й довіряти його слову, не маючи жодних доказів. Отже, вірити в Ісуса Христа означає довіряти Йому і виконувати Його вчення

БОГОСЛУЖІННЯ В НАЙРОБІ / КЕНІЯ ДАТА: 27 лютого 2022 р.

Джерело:Часопис «Наша ciм’я» випуск 7, липень 2022

Молитва «Отче Наш» є частиною богослужебної літургії. Громада спільно виголошує її. Це – важливий момент життя громади. Слова цієї молитви всім нам добре відомі, адже нею ми часто молимося. Якщо глибоко розмірковувати над ними, то вони значною мірою впливають на наше життя з вірою. 

Нещодавно мої думки заполонило одне-єдине слово «провини» («довги») з молитви «Отче наш» у Євангелії від Матвія 6, 12. Я тривалий час розмірковував, чому наші гріхи названі тут «провинами» («довгами»). І хоча тут вжито слово «довги», але воно дуже споріднене зі словами «провини» чи «борги». Притчею про лукавого слугу (Від Матвія 18, 21–35) Господь пояснює присутнім про борги, які людина має перед Богом, наводячи приклад чоловіка, яка мав великі борги.  [повністю]

  Cудові вироки в Україні виносяться «іменем України», у Німеччині – «іменем народу», а в Австрії – «іменем республіки». Це свідчить про те, що вироки виносяться не волею свавільного чи гнівного правителя і не за бажанням жадібної чи багатої людини, а виключно іменем народу, носієм верховної влади. За цим стоїть правове забезпечення людини, яка має рівні права перед законом і судом, а також судова система, у якій максимально панує справедливість.

 Для співжиття людей і забезпечення миру дуже важливо чітко регламентувати, як і ким вершиться правосуддя. У стародавні часи старійшина племені одноосібно або в союзі з іншими главами родин вершив правосуддя за неписаними правилами. У народі Ізраїлю законодавство, яке було дано Богом на горі Синай, поклало початок писемному праву. Згодом упродовж багатьох століть записувалися дедалі точніші визначення того, що є правильним, а що ні; та як і за яке порушення слід судити.

[повністю]

Захід Канади відомий своєю первозданністю. Чудова дика природа, що шириться по просторих рівнинах, незліченні незаймані прісноводні озера, скелясті гори, що підносяться, і величезні різноманітні ліси сприяють цьому неприборканому образові. Хоча корінні жителі населяють цю країну з її неймовірними ресурсами щонайменше 10 000 років, та перші великі міста з'явилися лише близько 150 років тому. 

Новоапостольська церква в Західній Канаді є також відносно молодою, перші громади були засновані близько 70 років тому. У західних громадах є активні молодіжні групи, і тому не дивно, що окружні настоятелі Західної Канади розробили план проведення «Дня молоді», як тільки були зняті обмеження, пов'язані з ковідом. Ідея була проста: з регіону радіусом 2500 км треба було зібрати молодих людей, аби вони спільно й у безпечний спосіб провели дні, наповнені завзяттям, під час яких Христос перебуватиме в центрі їхньої уваги. 

[повністю]