Любити ближнього?  Це можливо забудь-яких обставин. Про це розповідає сестра по вірі.

  Я раділа, що поверталася додому, адже дощ лив як з відра. Я добре уклала покупки в багажник свого автомобіля, двірники пересувалися дуже швидко; на щастя, мені залишилося додому тільки 15 хвилин.

  Переді мною звивистою дорогою на великій швидкості рухався інший автомобіль. І я помітила, що на його даху лежав якийсь предмет чорного кольору. Я побоювалася, аби він не впав і я не наїхала на нього. Морганням фар й автомобільними гудками я намагалася привернути увагуводія цього автомобіля.

 Він зупинився на найближчій автобусній зупинці, проте з нього ніхто не виходив. Швидким темпом я підійшла до дверей автомобіля і звернула увагу водія на предмет, що знаходився на даху. З машини вийшла розгублена жінка-водій. На даху автомобіля лежав її пухкий гаманець з банківськими картками, водійськими правами й посвідченням особи. 

  Вона поклала гаманець на дах, коли складала в багажник покупки, а потім забула про нього. Жінка була вельми вдячна і неабияк здивована, що є люди які, незважаючи на зливний дощ, проявляють готовність допомогти іншому. Вона простягнула мені десять євро. Я подякувала їй, але відмовилася від грошей, бо вважала, що для мене, християнки, було самим собою зрозумілим допомогти людині у нелегкій ситуації. Я запитала у неї, чи є вона віруючою людиною, на що вона ствердно відповіла.

 Тоді я попросила її наступної неділі опустити ці гроші в скриньку для пожертвувань її церкви. Вона була вельми щасливою і пообіцяла мені, що зробить саме так. Повернувшись до свого автомобіля, я розмірковувала над щойно пережитим і зрозуміла, що навіть незначна допомога і декілька добрих слів сприяють доброму взаєморозумінню.