Нещодавно декілька молодих людей запитали мене, що таке благословення. І вони мали на увазі багатство й успішне життя. Утім, це старозавітне розуміння благословення. 

Коли в Новому Заповіті мова заходить про благословення, то завжди мають на увазі стосунки між людиною і Богом. Ісус прийшов на землю і приніс Себе в жертву, аби дати людям можливість встановити досконалі стосунки й досконале спілкування з Богом. Це благословення не залежить від життєвих умов окремо взятої людини. Слова Ісуса з Нагірної проповіді: «Блаженні ті, хто страждають; блаженні переслідувані», були абсолютно новими для іудеїв тодішньої епохи. Досі вони вірили, що хвороба чи бідність є Божим покаранням за людські провини. Але Ісус сказав: «Ні, людина може бути бідною, вона може бути хворою і зазнавати переслідувань, та все ж бути благословенною, бо плекає тісні стосунки з Богом». 

Те, що Ісус помер за наше спасіння, – це благословення. Те, що Бог вибрав нас, – це благословення. Те, що Святий Дух дає нам можливість пізнавати Божу волю, – це благословення. А найбільше благословення ми здобудемо, коли увійдемо у вічне єднання з Богом.

Імпульс із богослужіння Першоапостола