Отже, дійсно ніщо не може відлучити нас від Божої любові. Наше спасіння не залежить від обставин, у яких ми живемо. Що б нам не доводилося переживати, це не може перешкодити нашому спасінню. Наше спасіння залежить не від того, що відбувається в нашому житті, а від нашої волі й рішучості бути разом з Ісусом.

[повністю]

Люди коять провину один перед одним. Бути залежним від прощення – це частина людського буття. Здатність відшкодовувати збитки і примирятися є важливими аспектами людського співіснування. Навіть якщо вислів «я перепрошую» міцно вкоренився в нашій мові, ми все ж не можемо самостійно простити собі за скоєні проступки перед іншими людьми, бо залежимо від їхнього прощення. Те саме стосується і Бога. Прощення гріхів можливе лише завдяки Божій милості. Саме Бог у Своїй всемогутності касує повністю гріхи й остаточно усуває борг грішника перед Ним. Однак це стосується виключно стосунків з Богом. Незалежно від цього, будь-які наслідки і відповідальність перед державою чи третіми особами зостаються, а також обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду.  [повністю]

На кожному богослужінні, коли ми святкуємо Святе Причастя, ми відчуваємо передсмак шлюбної вечері на небесах. Це також особлива милість. Коли ми разом святкуємо Святе Причастя – у великій чи малій громаді – Бог через Святого Духа викликає у нас передчуття великої радості, яку ми переживатимемо під час шлюбної вечері на небесах. Кожного разу, коли ми святкуємо Святе Причастя, ми славимо Бога і дякуємо Йому за те, що Він послав Свого Сина, ми дякуємо Йому за жертву Ісуса Христа. Ми пам'ятаємо, що Він визволив нас від панування гріха.

[повністю]

Ми вдячні за те, що Бог покликав нас. Поміркуйте над тим, як ви стали новоапостольськими християнами. Коли я дивлюся навколо себе, то часто запитую у себе: «Чому саме я? Чи є тут якесь пояснення? Чому Ісус вирішив, що я маю бути з Ним у Його Царстві? Чому Він наділив мене даром Святого Духа?» Чесно кажучи, я знаю багато людей, які є набагато кращими за мене, але вони не знають Ісуса Христа. Вони не удостоїлися милості повірити в Бога. Ми не знаємо, чому так відбувається. Тож будьмо вдячні за наше покликання. Знання того, що Бог любить нас, робить нас глибоко щасливими, отже блаженними.

[повністю]

«Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний». (Від Матвія 5, 21 і далі). «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Від Матвія 5, 27 і далі). «Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і виконаєш твої клятви Господеві. 

[повністю]

Якщо одна, кілька або всі діти новоапостольської сім'ї після конфірмації не бажають приходити в церкву, то це переважно є проблемою і неабияким розчаруванням для батьків. Таке рішення дитина може прийняти усвідомлено ще до конфірмації і повідомити про нього батькам. Однак воно може також формуватися поступово. Між цими двома варіантами існує сіра зона.    Як би там не було, батьки в результаті нерідко запитують у себе: «Що ми зробили не так? Чи були ми надто суворими? [повністю]

Воістину укріплюють бесіди з вірними братами й сестрами, які пройшли неабиякі випробування і діляться своїм досвідом віри. Це брати і сестри, які усе своє життя з запалом і самовіддачею присвячували служінню нашому Господу і громаді. Іноді мене бентежить, коли відчуваю, що їх охоплює страх, що вони можуть виявитися недостойними встати перед Богом. Така тривога може затьмарити радість Господнього Пришестя! Я пригадую, що такі ж думки непокоїли мене ще в роки моєї юності. Згодом, у 1979 році, наш округ відвідав Першоапостол Ганс Урвійлєр (це було перше богослужіння Першоапостола, на якому я був присутній). Мою душу неабияк зворушило те, що в розпалі проповіді Першоапостол торкнувся моїх переживань. Він послався на слова з 1-го Послання Петра: «…надійтеся повнотою на благодать!» (1-е Петра 1, 13).

[повністю]