Саманта – кмітлива дівчинка. Минулого року вона пішла до школи. Спочатку вона була неабияк захоплена школою. Саманті було цікаво спілкуватися з однокласниками. Класна керівниця також припала їй до душі. Своїм гумором і чітко структурованою подачею матеріалу вона розбуджувала інтерес більшості учениць й учнів класу. Утім, уже за декілька тижнів ентузіазм Саманти вщух. Мати помітила це й запитала: «Чому ти так швидко втратила інтерес до школи?» «Ах, мамо, я уже знаю все те, що вивчають у школі. Мені там так нудно». 

Мама Саманти стривожилася. Адже нудьга й відсутність стимулу має фатальний вплив на зацікавленість і мотивацію учнів. Розмова з учителем дещо покращила ситуацію. Відтепер Саманті дають додаткові завдання, які вона виконує з великим задоволенням.  [повністю]

Конкретні прояви віри в різних країнах світу різняться в залежності від обставин життя. Одну з моїх закордонних поїздок 2005 року я здійснив у Німеччину, де з нагоди П'ятидесятниці взяв участь у Міжнародному Зібранні Апостолів. Коли я порівнюю життя тамтешніх братів і сестер по вірі з умовами життя у себе на батьківщині, то мушу сказати, що вони живуть усе ж доволі самотнім життям. Не так, як у Кенії, де брати й сестри живуть переважно своїми великими родинами, об’єднаними в сільську громаду. Утім, брати й сестри Німеччини можуть набагато легше об'єднуватися в спільноту віруючих завдяки наявності доріг, автомобілів й інших транспортних засобів. І вони були вельми щасливими прийняти в себе Першоапостола й Апостолів з усього світу.

 Я з теплотою згадую про це. Окрім факторів, що залежать від загальних обставин життя, є те, що притаманне усім нашим громадам. Визначним елементом життя за вірою, який абсолютно не залежить від зовнішніх факторів, є молитва. Мій досвід учить: люди, які разом моляться, краще єднаються один з одним. Господь, як мовиться в Євангеліях, часто молився та учні наполягали, аби Він навчив їх молитися. Бо молитва – це важливий елемент життя за вірою.  [повністю]

Что это за служение такое, если я прихожу только тогда, когда мне что-то нужно, когда я за это что-то получаю, а иначе – остаюсь дома? «Служить» означает: я прихожу на богослужение, в том числе, для того, чтобы служить Богу. Основа служения – восхвалять Бога, прославлять Его и поклоняться Ему. Таково служение, и это происходит на богослужении. Насколько же искренне твое желание служить Богу, если ты даже не способен – прошу прощения за мою откровенность – пойти на богослужение, чтобы восхвалить, прославить и поклониться Богу?

[повністю]

Під час богослужіння, яке Першоапостол проводив 11 грудня у Вісбадені у присутності чималої кількості віруючих з Регіональної церкви «Західна Німеччина», він озвучив одну думку, на якій я хочу детальніше зупинитися. Першоапостол, зокрема, сказав, що наше майбутнє не є тупиком. Слово «тупик» одразу асоціюється у нас з дорожнім знаком, який сигналізує про те, що проїзду нема. Його розміщують перед дорогою, яка нагадує мішок, бо має тільки заїзд без можливого подальшого проїзду. У переносному значенні слово «тупик» застосовують у випадку безнадійної та безвихідної ситуації. До нього можна ще символічно додати надпис «розворот заборонений», який зазвичай розміщують під цим дорожнім знаком.  [повністю]

Бог близький до людей, бо Ісус Христос – істинно Бог й істинно Людина – перебуває на небесах. Це, насправді, прекрасна думка. Ми маємо на небі Ісуса Христос, Який добре знає, що означає бути людиною. Тому Він прекрасно розуміє нас. Він ділить з нами нашу долю, наші страждання, наші болі, наші запитання і сумніви. Він не дивиться на нас звисока і думає тільки про Себе. Ні, Він ділить з нами нашу долю. Його вельми цікавить, що ми відчуваємо, чи сильні ми, а чи слабкі. Він знаходиться зовсім поруч з нами. Він додає сил, які потрібні нам у цей момент і на цьому етапі нашого життя. Бо Він достеменно знає, з чим ми боремося, що нас турбує і що викликає у нас занепокоєння. Він Своїм словом дає нам саме те, що потрібно. [повністю]

 Бог близький до людей, бо Ісус Христос – істинно Бог й істинно Людина – перебуває на небесах. Це, насправді, прекрасна думка. Ми маємо на небі Ісуса Христос, Який добре знає, що означає бути людиною. Тому Він прекрасно розуміє нас. Він ділить з нами нашу долю, наші страждання, наші болі, наші запитання і сумніви. Він не дивиться на нас звисока і думає тільки про Себе.

 Ні, Він ділить з нами нашу долю. Його вельми цікавить, що ми відчуваємо, чи сильні ми, а чи слабкі. Він знаходиться зовсім поруч з нами. Він додає сил, які потрібні нам у цей момент і на цьому етапі нашого життя. Бо Він достеменно знає, з чим ми боремося, що нас турбує і що викликає у нас занепокоєння. Він Своїм словом дає нам саме те, що потрібно.

[повністю]

Перед відходом Ісус дав Апостолу Петру доручення очолити Його Церкву: «Тож і Я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую Мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Від Матвія 16, 18). Ці слова є Господнім запевненням, що Він завжди перебуватиме зі Своєю Церквою. Ми знаємо, що після П'ятидесятниці утворилася громада, яка віддано присвятила себе вченню Апостолів, переломленню хліба, спілкуванню й молитвам (Дії 2, 42).

Це перші свідчення – як зазначено у назві цієї статті – міцної і надійної Церкви. У християнському світі існують сьогодні міцні громади, члени яких завжди готові прийти на допомогу один одному. Однак є також церкви, які можна назвати «ліквідними». Ліквідна церква – це церква, члени якої беруть участь у її житті по мірі власних потреб і поіншому практикують свою віру.

[повністю]