Люди коять провину один перед одним. Бути залежним від прощення – це частина людського буття. Здатність відшкодовувати збитки і примирятися є важливими аспектами людського співіснування. Навіть якщо вислів «я перепрошую» міцно вкоренився в нашій мові, ми все ж не можемо самостійно простити собі за скоєні проступки перед іншими людьми, бо залежимо від їхнього прощення. Те саме стосується і Бога. Прощення гріхів можливе лише завдяки Божій милості. Саме Бог у Своїй всемогутності касує повністю гріхи й остаточно усуває борг грішника перед Ним. Однак це стосується виключно стосунків з Богом. Незалежно від цього, будь-які наслідки і відповідальність перед державою чи третіми особами зостаються, а також обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду. 

Передумовою для прощення Богом гріхів є:

 ■ віра в Ісуса Христа; віра в проголошення прощення гріхів Апостольством;
 ■ усвідомлення своєї гріховності й потреби Божої милості; визнання провини; 
■ визнання своїх гріхів перед Богом;
 ■ «І прости нам провини наші…» (Від Матвія 6, 12);
 ■ покаяння і покута, поєднані з потребою відшкодування збитків ближнього; серйозний намір долати недоліки й слабкості, готовність прощати і примирятися: «… як і ми прощаємо винуватцям нашим (Від Матвія 6, 12);
■ сприйняття з вірою відпущення гріхів.

Джерело: Часопис «Наша ciм’я» випуск 8, серпень 2024