Дорогі брати й сестри, ми, подібно до Йони, покликані Богом проповідувати. Ми маємо звіщати людям Євангеліє. Наш цьогорічний девіз гласить: «Час робити добро».

 Ми покликані готувати й прокладати людям шлях до Бога. Наше завдання – бути свідками Ісуса Христа, звіщати Євангеліє і розповідати людям, що Бог любить їх і бажає їм спасіння. Утім, трапляється і так, що ми, подібно до Йони, кажемо, що не бажаємо цього робити.  

Хтось каже: «Це марна праця. Навіщо мені свідчити словом і ділом? Чому я повинен розповідати людям про свою віру? Адже вони все одно не бажають знати про неї».  Інші кажуть: «Ні, це неможливо. Погляньте на людей, вони такі злі. Вони так багато грішать. Бог має покарати їх. Жодного спасіння, вони мають покаятися і спершу пройти через те, через що мені довелося пройти, через випробовування. Лише тоді можуть спастися». Досі є християни, які так мислять. Третя група каже: «О, Бог любить усіх, тому кінець кінцем усіх спасе.

 Навіщо нам витрачати зусилля та звіщати Євангеліє?» Це два-три приклади того, чому люди не приймають цього Божого доручення. Що учинив Бог з Йоною, який міркував так? Пророку довелося пережити ситуацію, яка показала йому, що без Божої допомоги він загине. І Бог врятував йому життя.

 Святий Дух нагадує нам, що ми своїм життям завдячуємо Богові. Він подарував нам вічне життя і через народження згори, від Води й Духа, спас нас від духовної смерті. Своєю жертовною смертю Ісус Христос спас нам життя. Він подарував нам усе, зокрема, запоруку вічної слави. Усім цим ми завдячуємо Йому. Тому з вдячності робімо те, що Він очікує від нас, чи не так? 

Він зробив для мене чимало добра. Тепер моя черга! Прийшов час творити добро. Якщо Бог просить мене робити добро своєму ближньому, то я, власне, не можу сказати «ні». Адже я в боргу перед милостивим Богом. Наше завдання – йти і говорити людям, що Бог є Богом милосердя і милості, що вони можуть здобути вічне життя, а не загинути, що Бог любить їх. Ми доводимо це, коли своєю поведінкою даємо їм відчути Його любов. Ось у цьому наше завдання: словом і ділом звіщати Євангеліє. Історія Йони вчить нас, що така праця не є даремною. 

Пророк був переконаний, що ця праця ні до чого не приведе, що це просто марна трата часу. Але, усупереч будь-яким очікуванням, жителі міста Ніневії навернулися, покаялися і Бог врятував їх. Можливо, ти побачиш результат посіяного тобою насіння, а можливо, й ні. Можливо, воно зійде значно пізніше, аж у Тисячолітньому Царстві Миру. Але добро, яке ти чиниш, ніколи не буде даремним. 

Це не втрачена енергія, не втрачений час, не втрачені зусилля. Воно завжди варто того. Урок, який ми виносимо з цієї історії: варто виконувати Боже доручення. 

Боже послання виявилося дієвим, незважаючи на те, що пророк вочевидь був далекий від досконалості. 

Йона не погоджувався виконувати те, що Бог вимагав від нього, у нього було абсолютно хибне уявлення про Бога. Те, як він поводився, безумовно, не було зразком хорошого пророка. Доручення пророка завжди полягало в тому, аби звіщати про Боже покарання, а також казати: «Якщо ти покаєшся, то Бог подарує тобі милість». Йона не зробив цього. Він повідомив лише про знищення міста і все. 

Отже, не тільки він, але і його проповідь була недосконалою. Утім, Бог використав його як знаряддя для виконання Своєї волі та порятунку людей.

Ми є також недосконалими людьми, які не завжди правильно поводяться, але дійсним є послання: добро, яке ми, недосконалі люди, робимо за дорученням та в Ім'я Ісуса Христа, рано чи пізно принесе плоди. На це ми можемо покластися! Добро, яке ми робимо, ніколи не буде даремним. Свого часу його насіння проростуть.