Червень 2015: Безіменний посланець

Нааман, воєначальник, ймовірно, командувач війська Сирійського царя, занедужав на проказу, невиліковну хворобу шкіри. Від своєї ізраїльської рабині він випадково довідався про те, що їхній пророк Єлисей зціляв таку недугу. Зазнавши неабияких життєвих перепитій, Нааман урешті-решт у супроводі розкішної свити на колісницях, запряжених білими кіньми, прибуває до пророка Єлисея і зупиняється біля дверей його дому.

 Він зверхньо дивиться на вхід його дому й очікує, що пророк от-от з’явиться на порозі й виявить йому, уславленому й видатному генералові, належні почесті. Однак Єлисей не вийшов до Наамана. Згодом з дому вийшов його слуга, підійшов до колісниці й передав повеління пророка про те, що треба зробити, аби зазнати зцілення. Цей пророка нічим особливо не відзначався, а тому в Біблії навіть не згадується його ім’я. Його роль зводилася лише до того, аби передати Нааманові повеління пророка. Сам він зостався безіменним посланцем. 
Ісус Христос бажає дарувати людям спасіння і відкупити їх від гріха. Для цього Він послав Своїх посланців, апостолів. Особа, яка обіймає це служіння, є другорядною  – першорядною і важливою є звістка, яку вона за дорученням та в Ім’я Господа несе людям. Важливо, щоб посланець передавав людям саме те, що Господь, Який послав його, доручив йому звіщати. Важливо, щоб він казав мені, як я маю жити, аби осягнути спасіння. Саме так ми розуміємо служіння, яким свято дорожимо, і значення якого не прив’язуємо до конкретної особи чи людини. 


            Думки із богослужіння Першоапостола