У   багатьох   християнських   колах   побутує   думка,   немов  би  Біблія  дає   відповіді  на   всізапитання, а також – однозначні поради щодо поведінки у конкретній життєвій ситуації. Хто послуговується  подібними   аргументами,   той   з   Біблією   в   руках  може  без   зайвих   слів виправдати навіть смертну кару. Проблема виникає ось як: людина «висмикує» з Біблії ту чи іншу цитату, зводить її до рівня догми й будує на ній цілу наукову теорію. У минулому ми, бувало,   також   вдавалися   до  подібного   прийому.   Але   сьогодні   ми   маємо   цілком   інше розуміння Святого Письма: його ми розглядаємо як щось одне ціле, неподільне. Багато що із книг  Старого  Заповіту  можна  правильно зрозуміти,  якщо  розглядати  його під  кутом зору Нового Заповіту й  учення Ісуса Христа. Лише тоді стає зрозуміло,  що не можна однаково трактувати   будь-яку   біблійну   цитату.  Нам  треба,   приміром,   розрізняти,   що   є  вельми важливим  і   вирішальним   для   спасіння,   а   що   обумовлено   певною   епохою  чи   історичною ситуацією, у якій жила людина.
Ми не належимо до людей, які вважають, що Бог висловлюється через Біблію з приводу будь- якої  життєвої   ситуації  і   що   все,  сказане   у   ній,   має  однакову  силу,  авторитет   і   значення. Очевидним  є,  однак,  одне:  Біблія  –  це  не  антикварна   книга;  вона  досі  не  втратила   своєї актуальності. Це – книга для нашої епохи, для християн ХХІ століття. І її варто читати.

Імпульс із богослужіння Першоапостола