У багатьох християнських колах побутує думка, немов би Біблія дає відповіді на всізапитання, а також – однозначні поради щодо поведінки у конкретній життєвій ситуації. Хто послуговується подібними аргументами, той з Біблією в руках може без зайвих слів виправдати навіть смертну кару. Проблема виникає ось як: людина «висмикує» з Біблії ту чи іншу цитату, зводить її до рівня догми й будує на ній цілу наукову теорію. У минулому ми, бувало, також вдавалися до подібного прийому. Але сьогодні ми маємо цілком інше розуміння Святого Письма: його ми розглядаємо як щось одне ціле, неподільне. Багато що із книг Старого Заповіту можна правильно зрозуміти, якщо розглядати його під кутом зору Нового Заповіту й учення Ісуса Христа. Лише тоді стає зрозуміло, що не можна однаково трактувати будь-яку біблійну цитату. Нам треба, приміром, розрізняти, що є вельми важливим і вирішальним для спасіння, а що обумовлено певною епохою чи історичною ситуацією, у якій жила людина.
Ми не належимо до людей, які вважають, що Бог висловлюється через Біблію з приводу будь- якої життєвої ситуації і що все, сказане у ній, має однакову силу, авторитет і значення. Очевидним є, однак, одне: Біблія – це не антикварна книга; вона досі не втратила своєї актуальності. Це – книга для нашої епохи, для християн ХХІ століття. І її варто читати.
Імпульс із богослужіння Першоапостола