На початку цього року відбулося Зібрання окружних санів Екваторіальної Гвінеї і Камеруна, яке пройшло під цьогорічним церковним девізом «Богові й Отцю нашому слава!» Багатство думок та ідей, висловлених під час цього Зібрання, справило на присутніх неабияке враження, але усі швидко прийшли до спільної думки про те, що теорія буде ефективною, якщо її застосовувати на практиці! 

Цінні поради у зв’язку з цим ми знаходимо у Посланні до євреїв 10, 24-25:

    • «Зважаймо один на одного…». Це – не заклик до взаємного контролю чи до стеження один за одним. Ні! Це – заклик ставитися один до одного з повагою, із співчуттям та з любов’ю – незалежно від походження, статі, статевої орієнтації, релігійних та світоглядних переконань і т. д.. Таку поведінку передбачає також «Золоте правило» Ісуса Христа  (Від Матвія 5, 7). Воно підкреслює основне право людини: «Гідність людини є недоторканою» (ст. 1 Конституції Федеративної  Республіки Німеччини). Згідно з християнсько-юдейською традицією недоторканість людської гідності ґрунтується на положенні про те, що будь-яка Людина створена Богом і що Бог «велить сходити сонцю як на добрих, так і злих, як на праведних, так  і неправедних людей» (Від Матвія 5, 45).

  • «…заохочуючи до любові…». В орієнтованому на результат й успіх суспільстві переважає думка, що сильніший має більше прав, і що його поведінка є мірилом для інших; а поступки любові є виявом слабкості. Апостол Павло свого часу наголошував: «Нехай усе у вас діється в любові» (1 Корінтян 16, 14)! Любов не орієнтується на егоїстичне «я»; любов не прагне до вигод й переваг над ближнім. Любов ніколи не є ознакою слабкості чи наївності, тим паче глупоти. Поступати з любові – означає правильно розставляти пріоритети.

Тож поступаймо охоче згідно з подвійною Заповіддю Господа:  любити Бога понад усе, а свого ближнього, як самого себе (Від Матвія 22, 37-40). Я нерідко розмірковую над словами нашого Першоапостола: «Моя любов до Бога не може бути більшою від  любові до ближнього!».

  • «…заохочуючи… до діл добрих». Під впливом сучасних світових подій, а також все зростаючих вимог і навантажень у сім’ї та  на роботі, може прийти думка: «Мені треба більше думати про себе!» Тут, звісно, треба проявляти здоровий глузд. Будь-яка  спільнота – подружжя, сім’я, трудовий колектив, спільне дозвілля чи церковна громада – функціонує завдяки спільній діяльності; а, отже, — завдяки взаємному спілкуванню. Таке спілкування має бути організоване таким чином, аби – попри розмаїтість талантів, характерів й інтересів кожного зокрема – усіх об’єднували любов до Ісуса Христа й обітниця Його Другого пришестя.

Тоді різноманітність буде не роз’єднувати, а збагачувати спілкування та єднання; вона буде спонукати до спільного служіння і  сприяти спільному й завзятому виконанню «добрих діл».

Фолькер Кюнлє

ДАТА НАРОДЖЕННЯ:

15.04.1953 р.

ПРОФЕСІЯ:

торговий менеджер

АПОСТОЛ

з 17.06.1990

РЕГІОН ДІЯЛЬНОСТІ:

 Південна Німеччина, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Габон