Червень 2017: Роз’єднаність

image5Ми, люди, є неоднаковими і це неабияк збагачує нас. Адже розмаїття характерів, талантів і життєвого досвіду викликає в нас радість і розширює світогляд.

Однак неоднаковість є також певним викликом. Адже нам треба докладати неабияких зусиль, аби приймати щось інше, яке викликає напруження; треба нехтувати власним і шукати спільного. Отже, це вимагає неабияких сил, старання й праці. Тим паче, що розбіжності нерідко призводять до конфліктів. Люди, аби уникнути їх, стороняться чогось чужого й іншого, а ще більше – людей, які відрізняються від них. Замість єдності вони обирають роз’єднаність; замість відкритості – замкненість. Людина, аби зберегти свій спокій, усамітнюється, замикається в собі.

Але громада являє собою спільноту. Для декого це може бути викликом, та усамітнюватися й замикатися в собі – це не вихід. Тільки у спільноті я здобуваю багатство віри, відчуваю силу любові й бачу цілісність; а також не піддаюся ризикові вважати себе «пупом» землі чи церкви. Тільки спільнота, тільки спільне прославлення й величання Бога додає радості. І тільки у спільноті може відбуватися моє духовне довершення; самотужки з ним годі впоратися. 

Імпульс із богослужіння Першоапостола

 

НС, 7/2017