Цього року світле свято Великодня парафіяни Новоапостольської церкви України відзначили 8 квітня, тобто на тиждень пізніше, ніж брати й сестри в інших країнах світу.
У церковному календарі Різдво, Вербна Неділя, Страсна П’ятниця, Великдень, Вознесіння Господнє та П’ятидесятниця посідають чільне місце: завдяки їм ми щороку згадуємо про народження, страждання, смерть, воскресіння і вознесіння Спасителя Ісуса Христа, про зішестя Святого Духа, а також про обітницю Ісуса Христа незабаром повернутися.
Великдень – це свято надії та життя для кожного християнина. Від самого початку своєї діяльності апостоли благовістили людям про воскресіння Ісуса Христа: воно було основою Євангелія. Саме Воскресіння Ісуса Христа дарує нам надію на вічне життя.
Святкові богослужіння відбулися в громадах усіх трьох регіонів України: «Україна-Схід», «Україна-Центр» та «Україна-Захід». Апостол Анатолій Будник приїхав на це світле свято додому, у Західну Україну, щоб за доброю традицією відзначити його в колі сім’ї. Богослужіння на Страсну П’ятницю він проводив у громаді Нововолинська. В основу цього богослужіння апостол поклав біблійну цитату з Євангелії від Івана 19, 30: «І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа». Цей біблійний вислів був покладений в основу богослужінь усіх новоапостольських громадах світу. Свого часу, коли апостол А. Будник був пастирем, а потім окружним євангелістом, він проводив у цій громаді мало не кожне недільне богослужіння. Тепер, на жаль, він має змогу лише кілька разів на рік приїжджати в кожну із громад України. Тому великою була радість братів і сестер, які побували на святковому богослужінні свого апостола.
На Великдень у неділю, 8 квітня, апостол проводив Пасхальне богослужіння у своїй рідній громаді Львова. Зібралося чимало братів і сестер, запросили також гостей, які охоче прийшли на богослужіння апостола. У його основу він поклав біблійні слова з Діянь Апостолів глава 10, вірші 40 — 42: «Того Бог на третій день воскресив і дав Йому з’явитись, не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з Ним їли й пили після того, як Він воскрес із мертвих. І Він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то Він призначений Богом суддя живих і мертвих».
Після виконання хором пісні згідно літургії відбулося читання з Біблії. Біля вівтаря читали біблійний текст з Євангелії від Луки 23, 13-25. Апостол у своїй проповіді, зокрема, сказав: «Ніхто з людей не був очевидцем воскресіння Ісуса Христа. Воно – чудо й таємниця. Але все ж Святе Письмо повідомляє про багатьох, які бачили Воскреслого: одразу після воскресіння Він з’явився Марії Магдалині та іншим жінкам, апостолам Петру та Івану, а також двом учням на шляху в Еммаус. Увечері, у день воскресіння, Він з’явився в колі Своїх апостолів. Крім цього, апостол Павло повідомляє про те, що понад п’ятсот чоловік бачили воскреслого Господа (1 Ко
рінтян 15, вірші 3–7). Завдяки жертовній смерті на хресті Ісус Христос подолав смерть і відлучення людини від Бога. Віра у воскресіння Христа, Первістка з воскреслих, є основою віри у воскресіння мертвих у Христі й преображення живих під час Його Другого Пришестя. Варто завжди пам’ятати, що з Воскреслим Ісусом зустрілися тільки ті люди, які в Нього вірили. Щоб стати свідком виконання Сином Божим обітниці, необхідна тверда віра. Мета нашої віри – велична обітниця Ісуса, про яку ми читаємо в Євангелії від Івана глава 14 вірш 3: «І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я». Цю обітницю Ісус виконає теж тільки для тих, хто у Нього вірує. Господня обітниця стосується лише тих, хто в неї вірить, хто чекає її виконання, і хто готується до цього Дня».
Це біблійне слово додало снаги не лише братам і сестрам Львівської громади, а й інших громад України.
У святковий Пасхальний день вівтар у новоапостольських громадах був прикрашений по-особливому – великодніми пасками, крашанками й писанками, які є символом Великодня в Україні. Для братів і сестер Новоапостольської церкви паска й крашанки мають особливе значення:
– прикраси вівтаря;
– ласощі для спільного чаювання;
– сердечний привіт, який парафіяни обов’язково передають тим братам і сестрам, які не змогли відвідати це богослужіння через хворобу або похилий вік.
Цього дня новоапостольські брати й сестри вітали один одного словами «Христос Воскрес», а у відповідь лунало: «Воістину Воскрес!». Вони дарували один одному паски та великодні писанки.
Брати й сестри деяких громад підготували після богослужіння маленькі концерти, аби в теплій сімейній атмосфері висловити радість із приводу світлого свята Воскресіння Ісуса Христа!
