Коли в громаді перших християн почали утискати удів та сиріт, то апостоли вирішили відлучити дванадцятьох дияконів й доручили їм навести лад та взяти їх під особливу опіку. Відомим прикладом заступництва за слабких був Авраам, який затіяв полеміку з Богом щодо спасіння мешканців Содому й Гоморри. Він щиро просив у Господа, аби Він пощадив ці міста від загибелі, якщо в них знайдеться п’ятдесят праведних людей.
Коли Господь відгукнувся на прохання Авраама, то він продовжував наполегливо просити, аби Бог зберіг ці міста від руйнації, якщо у них виявиться тільки 45, 40, 30, 20 і врешті-решт 10 праведних. Заступаючись за мешканців цих міст, Авраам проявив неабияку відвагу.
Апостол Іван у своєму Першому посланні вів мову про те, що Ісус Христос заступається перед Отцем за грішників. Він саме так поступив з грішницею, над якою нависла смертельна загроза. Запропонувавши її недоброзичливцям, якщо не мають жодного гріха, кинути у неї камінь, Він врятував життя жінці, яка була приречена на смерть. Не завжди нам легко заступатися за ближнього.
Ми не раз переконувалися у тому, що треба докласти чимало зусиль, аби захистити людину, яку, приміром, цькують. Адже ми мимоволі самі наражаємо себе на небезпеку. У Псалмі 41 з цього приводу мовиться: «Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує. Господь хоронитиме його…». Сьогодні такий поступок ми називаємо «благородним учинком»; або мовою Біблії – «любов’ю до ближнього». «Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм». Ці слова Ісуса є еталоном поведінки християнина.
Яка людина, потрапивши у біду, не зрадіє, коли їй прийдуть на допомогу: якщо спіткає нещастя; якщо поб’ють словами чи кулаками; якщо обмануть чи вкрадуть майно. Будь-яка людина зрадіє, якщо тоді хтось заступиться за неї і надасть допомогу.
Доречним буде тут знову згадати історію про милосердного самарянина. Священик і левіт (храмовий служитель), побачивши побитого й напівживого чоловіка, пішли геть. Ісус не надав жодних пояснень, чому вони так поступили. Проте, одне очевидне: надати допомогу скривавленому чоловікові коштувало їм неабияких зусиль і витрат. Обом строго праведним служителям треба було б пройти витратне по часу ритуальне очищення, якби вони доторкнулися до скривавленого й напівживого чоловіка й доставили його до місця, де йому надали б допомогу. У них, очевидно, було ще чимало інших переконливих оправдань. А самарянин виявив співчуття. Незважаючи на дискомфорт, пов’язаний з турботою про постраждалого, він все ж надав йому допомогу. Він витратив на нього необхідні час і кошти. Він навіть рани омив йому. Самарянин бачив, що потерпілий потребує помочі. Отже, не будьмо байдужими, а проявляймо чуйність! Тоді ми неодмінно побачимо поруч людину, яка потребує нашої допомоги.
Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 6, червень 2018
