Інколи ми уявляємо собі так: Господь Ісус прийшов, виконав Свою справу й повернувся до Отця. В

ін, як ти і я, був людиною і – про це треба чітко сказати – мав страх. Він добре знав: «Мені доведеться страждати й вести боротьбу; Я помру» і Йому було лячно. Саме ця думка пронизує міститься у нашій цитаті. Так проявляється людська сутність Ісуса. По цьому ми розпізнаємо цінність Його жертви й велич Його любові. Попри побоювання, страх і тривогу Він усе ж до кінця торував шлях, призначений Йому Отцем. З любові до Бога й з любові до нас Він приніс Себе в жертву й запалив вогонь. Він привів Євангеліє в дію, аби люди завдяки вірі в Бога й у жертву Ісуса Христа отримали відкуплення.

   Отже, Ісус запалив вогонь, а Святий Дух сприяв тому, аби євангельська звістка дійшла до нас і ми повірили в неї. Тепер вогонь Євангелія має горіти в нас. Якими є його прояви? Властивість вогню – зігрівати. Цю властивість ми помічаємо особливо взимку. Отже, вогонь зігріває. А вогонь Євангелія зігріває теплом Божої любові. Бог любить кожного з нас зокрема.

 

Джерело:Богослужiння Першоапостола

Бiльше про це: Часопис “Наша ciм’я” випуск 6, червень 2018