«У цей важкий час покладатися на Бога»

Інтерв’ю з Першоапостолом Жаном-Люком Шнайдером про прояви кризи, викликані коронавірусом

Цюріх. Головна нинішня тема – це пандемія коронавірусу. Кожен день приносить усе нові новини про випробування, які можна порівняти з випробуваннями Іова. Що говорить про це Першоапостол Новоапостольської церкви? Він звертається до своїх братів і сестер по вірі з закликом покладатися на Бога.

Першоапостоле Шнайдер, пандемія коронавируса тримає в напрузі людей усього світу. На всіх континентах є уже багато заражених людей, навіть – померлі. Чим Ви можете потішити їх?

Я вельми серйозно ставлюся до цієї ситуації. За наявною статистикою в усьому світі вже близько 11400 чоловік померли від коронавірусу, понад 275 тисяч заражені (див. Актуальний стан на 21.03.2020: https://coronavirus.jhu.edu/map.html). І, на жаль, число жертв продовжує зростати. Ми співчуваємо постраждалим і молимося за них! Ми вдячні лікарям, що надають допомогу. Дійсно, прекрасно усвідомлюємо, що є багато людей, які в цій нелегкій ситуації готові прийти на допомогу іншим.

Саме в ці дні ми можемо навчатися у наших братів і сестер по вірі, які вже пережили горе:

•  Згідно з графіком наступного тижня я мав їхати в Індонезію: там лише в 2018 році внаслідок двох землетрусів загинуло понад 2500 людей. Жителі цих островів не мали на той час можливості захиститися від цієї несподіваної небезпеки.
•  Я, можливо, скаржуся, що в Франції запровадили заборону виходу на вулицю, і тепер доводиться залишатися вдома. В Африці сотні тисяч людей, серед яких брати й сестри по вірі, живуть в таборах для біженців, в яких значно гірші умови проживання.
•  На жаль, пандемія коронавірусу в багатьох місцях негативно позначається на розвитку економіки. І в першу чергу, як завжди, першими постраждають ті люди, які вже сьогодні переживають скруту. Це мене неабияк турбує! Я думаю про 75000 братів і сестер по вірі з Касаї (ДР Конго), які в 2017 році упродовж одного тижня втратили буквально все майно і були змушені спасатися втечею за кордон чи в ліс.
•  Так, ми зараз не можемо збиратися на богослужіння. Це спричиняє біль. Але я мимоволі згадую: кілька тижнів тому я був у Західній Африці. Християн там страчують за те, що вони відвідують богослужіння.
•  І я думаю також про братів і сестер – приміром, у Росії або у віддалених островах Тихого океану, які лише один раз у декілька тижнів чи навіть місяців можуть побувати на повноцінному богослужінні зі святкуванням Святого Причастя.

 Я розповідаю про все це не для того, аби применшити серйозність коронавірусу. Зовсім ні: таким чином я бажаю закликати всіх нас вчитися у наших братів і сестер, які живуть у важких умовах в країнах, що я вище назвав. Чому вони, не дивлячись на значні труднощі, є сильними? Бо вони глибоко вкоренилися у Христі. Їхня любов до Господа – ось де секрет цього! У цей нелегкий час, що ми переживаємо зараз, стає зрозуміло, що справи, які донедавна турбували чи обтяжували нас, ураз стають зовсім незначними. Зараз важливо перш за все зберігати зв᾽язок з Христом!

Виявляймо щиру любов до Бога. Тим, які люблять Господа, Він завжди допомагатиме по-особливому. Обітниця Бога є непорушною: тим, які люблять Бога, все — навіть пандемія коронавирусу — співдіє на добро (див. Рим. 8,28)

У даний час Ви не можете вирушити в поїздку. Як пройдуть Ваші наступні два тижні?

Унаслідок введених обмежень я був змушений відкласти всі заплановані до 10 квітня поїздки. У даний час ніхто не знає, як розвиватимуться надалі події. Я переживатиму їх так само, як і всі інші люди: однак, я не втрачаю мужності, маю надію і знаю, що Бог разом з нами; Він не залишає Своїх дітей напризволяще, особливо –  у цій важкій ситуації. Нам треба проявляти мужність – адже життя продовжується.

Церковне життя практично припинилося. Богослужіння не відбуваються. Яку пораду Ви дасте Вашим братам і сестрам по вірі?

Залишайтеся вдома і спробуйте якнайкраще використати ситуацію, що складається. Окружні Апостоли, по можливості, організують пряму трансляцію богослужінь для братів і сестер по вірі. Ми не знаємо, чому Бог допустив цю ситуацію. Але я впевнений, що час духовної скрути сприятиме тому, аби ми, як ніколи раніше, збагнули, якими важливими є для нас богослужіння, священнослужитель і Святе Причастя!

Під час прямих трансляцій богослужінь не відбуватиметься святкування Святого Причастя?

Це – так. Ці богослужіння будуть проводитися відповідно до літургії, але без святкування Святого Причастя. Недоцільно, коли невелика кількість прихожан мають змогу святкувати Святе Причастя, а тисячі інших, які приймають це богослужінні вдома, не можуть цього зробити.

Чи не можна святкувати це таїнство так, як це відбувається під час богослужіння для померлих? Коли два священнослужителя-посередники приймають проскури для душ, які спраглі спасіння.

Деякі брати і сестри нещодавно зверталися до мене з такою пропозицією: служитель, який проводить богослужіння міг би причастити двох священнослужителів замість братів і сестер, які перебувають в місцях прямої трансляції. Після ретельного розмірковування і за погодженням з Окружними Апостолами Європи, які першими зіткнулися з цією проблемою, я прийняв рішення не погоджуватися на цю пропозицію.

Чому ні? 

Святе Причастя – це таїнство, спасенний вплив якого описаний у нашому Катехізисі (КНЦ 8.2.20). Ми не можемо причащати виключно з прагматичних міркувань, виходячи тільки з потреб часу. Відповідальність за дотримання святості цього таїнства лежить на Апостольстві й у першу чергу на Першоапостолові! Що стосується Святого Причастя для померлих, то ми переконані, що спасенні священнодійства можуть і мають відбуватися для померлих. Єдиний спосіб для їх звершення полягає в тому, аби залучити живих людей, які представлятимуть душі з потойбічного світу. Однак ці дійства не можуть бути застосовані до живих людей. Ми повинні споживати Тіло Христа й пити Його Кров, гідно приймаючи проскуру, яка освячується і подається носієм священицького сану (пор. 7-е положення Символу віри.)

А чи не можна отримати заздалегідь освячену проскуру?

У нашій церкві існує така практика впродовж багатьох років: віруючі отримують освячені проскури для святкування Святого Причастя без присутності священнослужителя. Це, наприклад, відбувається з людьми, які отримують душпастирські листи. Однак, ця практика є виключенням із правила. Вона ні в якому разі не може повноцінно замінювати святкування Святого Причастя в колі віруючих. Треба виразно наголосити: святкування Святого Причастя, яке для віруючого полягає в тому, що він удома на екрані бачить людину, яка за нього і замість нього бере освячену проскуру, не має такого повноцінного спасенного впливу, як істинне святкування Святого Причастя.

Отже, що Ви рекомендуєте братам і сестрам по вірі?

Я знаю, що багато братів і сестер по вірі не матимуть можливості святкувати Святе Причастя до кінця цієї пандемії. Мене також спіткає ця участь, адже певний час я через заборону виходу на вулицю обмежений стінами свого дому. Але давайте саме в цей час скорботи покладаймося на Бога. Уповаймо на Нього –  Він завжди знає, як дати тим, які Його люблять, усе необхідне для спасіння!

Першоапостол Шнайдер, велике спасибі за Ваше інтервʼю.