Дорогі брати і сестри,

ми потрапляємо в ситуації чи життєві обставини, які викликають смуток, занепокоєння, страх, чи навіть відчай. Важливо тоді зазирнути у своє серце й збагнути: Ісус Христос обіцяв, що перебуватиме поруч з нами (Мт 28, 20).

Утіхи додає ще те, що Господь знає шлях, яким ми йдемо, знає також усе наше життя! І коли ми, буває, не знаємо, як нам далі бути, то покладаймося на Нього і довіряймо Йому. Єднаючись з Ісусом, ми завжди знайдемо мир і матимемо перспективу.

Наша неперевершена перспектива – це Друге Пришестя Ісуса Христа й вічне єднання та спілкування з Ним. Осягнувши цю мету, ми істинно звільнимося від страху, тягарів і страждань, а також сповнимося неймовірною радістю й досконалим миром. На шляху до цієї мети Ісус наставляє нас Своїм словом, яке спонукає жити відповідно до Євангелія.

Він укріпляє нашу віру й довіру до Бога, додає любові й сил, аби очікувати на Його Друге Пришестя. Я надсилаю вам біблійну цитату з Луки 24, 13–16, яка була покладена в основу недільного богослужіння: «Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на імʼя Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось.

 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, Сам Ісус наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб Його не пізнали». Два учні покинули громаду учнів Ісуса Христа й подалися в Емаус, село, з якого вони, очевидно, походили.

 Вони були пригніченими, сумними, знесиленими і розчарованими, адже покладали надію на Месію; сподівалися, що Він змінить ситуацію на краще: однак, після розп’яття Ісуса їхні надії, як їм здавалося, не виповнилися. – Що б з нами не відбувалося, ніколи не покидаймо громаду, до якої Господь з милості привів нас!

Не покидаймо її навіть тоді, коли нас спіткають турботи й страждання, коли доводиться зазнавати випробовування; коли ми не розуміємо, чому з нами відбувається те чи інше і коли нас охоплюють невдоволення чи почуття, що Господь покинув нас! Не піддаваймося під вплив хибних думок і закостенілих структур, а продовжуймо жити відповідно до Євангелія. Господь перебуває поруч з нами, Він супроводжує і допомагає нам!

Ісус Христос наблизився до Своїх учнів, перебуваючи у воскреслому тілі, та все ж розмовляв з ними як з рівними. Спочатку вони не впізнали Його, однак розповіли те, що хвилювало їх. Вони щиро відкрили Ісусові своє серце, тому зрозуміли Його відповіді. – Господь і сьогодні наближається і спілкується з нами: через Своїх Апостолів, через братів і сестер, а також через ближнього. Відкриваймо Ісусові своє серце! Тоді зрозуміємо Його. Скрізь, де перебуває Господь, є шлях, орієнтир, ціль і нова перспектива на майбутнє. Берімо приклад з цих учні Ісуса Христа:

• Вони уважно слухали Ісуса (вірші 25–27). – Чи те саме відбувається з нами? Чи ми також уважно слухаємо Його? Чи завжди приймаємо те, що Він каже нам?

• Як тільки учні збагнули, що відійшли від громади учнів Христа, то «рушили негайно й повернулися в Єрусалим» (вірш 33). – Якщо ми віддалилися від громади, то повернімося назад, адже там об’являється Ісус Христос!

 Ісус проявляв любов до Своїх учнів. Він знав і супроводжував їх, Він турбувався про них. Ісус добре відав, що коїться в учнів на серці. – Господь любить також тебе, Він знає тебе, твої випробовування і твою долю. Збагнімо: Господь знає наші почуття і шлях, яким нам доводиться йти; Він допомагає і супроводжує нас. Нехай це додає нам утіхи й сил.

 Наше завдання полягає у тому, аби приходити до Господа з відкритим серцем і намагатися відповідати своєю любов’ю на Його любов. Ісус тричі запитував у Петра, чи він любить Його (Ів 21, 15 і далі). Зростаймо в довірі й любові до Ісуса!

З сердечними вітаннями, ваш

Окружний Апостол

Міхаель Еріх