Дорогі брати і сестри,
кожен з нас не раз відчував по-особливому Божу любов, коли справджувалася наша віра чи, наприклад, коли Бог прокладав нам той чи інший шлях і направляв наше серце. Усі діяння Бога, що пов’язані з спасінням, ґрунтуються на Його любові. Найбільшим вираженням Божої любові є те, що Ісус, Божий Син, став Людиною і приніс Себе у жертву.
Приймаючи Божу любов,:
- ми намагаємося від щирого серця й з усіх сил відповідати на неї своєю любов’ю;
- ми палко прагнемо Другого Пришестя Ісуса й вічного єднання з Богом;
- ми робимо все від себе залежне, аби зростати в сутність Ісуса Христа.
Любов до Бога передбачає довіру до Нього й острах перед Ним: завдяки цьому зростає наше бажання виконувати Божі Заповіді й жити відповідно до Євангелія. Завдяки цьому ми, що б з нами не відбувалося, отримуємо від Бога втіху, бо Він, виявляючи до нас досконалу любов, усе повертає нам на благо.
Виявляти любов до Бога й до ближнього, проявляти довіру до Нього, віру й волю до прощення, Божий острах і готовність служити Богові, а також надавати один одного допомогу допомагає нам сила, яку ми черпаємо з Його слова. Тому я надсилаю вам слово з Псалмів 103, 11, яке було покладено в основу недільного богослужіння:
«Бо як високо небо над землею, така велика Його милість над тими, що Його бояться». Божий острах – це запорука Його милості. Людина, яка боїться Бога, вдячна Йому за будь-які добродійства (пор вірш 2). Отже, виявляймо постійно Богові глибоку вдячність:
- за жертву Ісуса Христа, яка відкриває нам доступ до спасіння;
- за багатства, які ми отримуємо під час богослужінь і завдяки єднанню один з одним;
- за любов Бога, яку ми переживаємо в різноманітний спосіб; ми знаємо: усе, що маємо, ми завдячуємо Його любові й милості;
- за Божі обітниці, які додають нам упевненості, а також складають мету нашого життя.
Божий острах проявляється також у смиренному ставленні до Нього. Коли Апостол Петро зрозумів, якою владою Господь був наділений, то «припав до колін Ісуса» (Лк 5, 8). Коли Апостол Фома збагнув, що Господь істинно воскрес, то склав неабияке визнання віри: «Господь мій і Бог мій!» (Ів 20, 28). Господь представив людям Бога як люблячого Отця, а в Ісусі Христі ми бачимо свого Друга. Нехай близькість з Ісусом не дозволяє нам забувати про Божу велич.
Людина, яка виявляє Божий острах, довіряє Йому. Ми не завжди розуміємо, чому Бог чинить те чи інше, але довіряємо Йому, бо знаємо, що Він ніколи не діє свавільно. Бог вірний Своєму слову і виконує обіцяне. Довіряймо Христовій любові, яку Він довів, коли приніс Себе у жертву.
Виявляти Божий острах означає любити Бога й усім серцем шукати Його (Втор 4, 29; 10, 12). Божий острах виражається також у готовності жертвувати й здійснювати служіння. Так ми підтверджуємо, що Бог завжди займає перше місце в нашому серці й у нашому житті! Людям, які виявляють Божий острах, Бог дарує доброту й милість. Бог прощає їм провини (вірш 3) і вірно турбується про їхні потреби (Мт 7, 9–11). «Як високо небо над землею», така велика Божа милість:
- Попри будь-які земні обмеження, Бог усе ж наділяє людей Своїми добродійствами. Бог дивиться набагато дальше, ніж ми уявляємо собі. Перш, ніж ми помітимо випробовування, Бог уже підготував нам необхідну допомогу.
- Спадщина, яку Господь готує нам на небесах, є безконечно більшою від справ, які ми виконуємо; Господь у мить ока відшкодує нам за боротьбу й страждання, які доводилося зносити на землі.
- Апостол Павло писав у Посланні до Филипʼян: «… працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті» (Флп 2, 12) і закликав їх «сяяти, немов світила у світі» (Флп 2, 15). Бог не бажає, щоб ми тремтіли перед Ним, а щоб ми виявляли смирення, повагу й острах перед Ним і щоб завдяки єднанню з Ним були духовним орієнтиром для людей з нашого оточення (Флп 2, 1–5), і таким чином вказували їм на Друге Пришестя Христа.
З сердечними вітаннями, ваш
Окружний Апостол
Міхаель Еріх
