Світло − це дорогоцінний дар Творця. Великий крок у культурному розвитку людства відбувся завдяки вмінню поводитися з вогнем і світлом. Відтоді люди мали змогу готувати їжу, опалювали й освітлювати свої оселі. Лише 150 років тому людина винайшла штучне світло.

Упродовж тисячоліть вона добувала вогонь природним шляхом, тобто внаслідок удару блискавки чи виверження вулкану. Згодом люди навчилися добувати вогонь самотужки. Про це свідчить соснова скіпа, яка походить з тієї епохи. Просочений смолою шматок дерева горів протягом декількох хвилин. Смолоскипи − декілька годин.

 Домашнє вогнище, яке являло собою звичайне багаття, дбайливо оберігалося. Кам’яні чаші, наповнені тваринним жиром, освітлювали оселі людей. Згодом це джерело світла вдосконалили винаходом ґніту. Використовуючи свічки, масляні й газові лампи, люди отримали можливість продовжити день і запалювати світло у темряві.

 Лише в 1879 році електрична лампа розжарювання знайшла своє практичне застосування. З тих пір люди винаходять усе нові види світла: люмінесцентні та галогенні лампи і, нарешті, світлодіодні й лазерні джерела світла. Сьогодні ми, люди, маємо змогу вночі освітлювати яскравим світлом великі міста і навіть цілі регіони.

Ми можемо практично цілодобово працювати, здійснювати покупки й розважатися. Однак, не все золото, що блищить. Ми порушуємо земний ритм дня і ночі, що негативно позначається на житті як людей, так тварин. Про це також треба вести мову.

Звернімося до зовсім іншого виду «світла», до світла пізнання. Таке світло одразу охопило перших людей, як тільки сталося гріхопадіння: вони спізнали, що є нагими. Згодом вони на прикладі власної дитини пізнали, що таке смерть. Але й у цю темну епоху Бог проливав яскраве світло. Він обіцяв прихід Месії, Який Своїм яскравим світлом прожене темряву гріха.

Однак, людям нерідко не вистачало світлих моментів у житті. Вони помічали, що знання і розум нечасто впливали на їхні думки й вчинки. Автор 90-го Псалма добре знав про цей недолік: «Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго» (вірш 12). Ми, люди, не тільки винайшли сонцезахисні окуляри й темне скло, які не пропускають світло, а розробили безліч методів, аби не допускати до себе неупереджене світло вічності.

Ми чемпіони світу з витіснення, ми будуємо фантастичні повітряні замки й віримо в їхнє існування; ми хочемо ні про що не думати й жити безтурботним життям. Марі Шмалєнбах, дружина Вестфальського пастора, написала вірш про світло вічності: «Нехай небосхил проллє світло вічного життя». Ісус Христос − це Світло, Яке допомагає нам тут, на землі, відрізняти мале й незначне від великого й важливого.

 Він водночас проливає світло і на майбутнє, яке обіцяв Своїм послідовникам. Ісус проголошує милість і милосердя, доступ до спасіння всіх людей. У тому числі – померлих. «Осявай нас в світі цьому, будь нам силою й порадою, і радістю перемог».

Джерело: Часопис "Наша ciм’я" випуск 7, липень 2021