Віра і надія – взаємопов’язані. Вони є також важливими християнськими чеснотами. Справжній християнин не може жити без віри. Вона породжує надію. Віра, на мою думку, передбачає знання про те, що Бог є всемогутнім, що Він є Любов’ю. І одне і друге є запорукою надії на Його поміч. Бог всемогутній, Він любить мене і тому допомагає мені. Ніколи не втрачаймо надії на Божу поміч. Він бажає допомагати нам і буде так робити.

Окрім цього, ми віримо в Бога, Ісуса Христа. Завдяки цій вірі також маємо прекрасну надію. Ми віримо, що Ісус Христос є Божим Сином, Який прийшов на землю, щоб простити людям гріхи і відкрити доступ до вічного життя. Отже, ми віримо в Ісуса Христа і надіємося на вічне життя. Бути християнином – означає плекати надію на вічне життя.
Ісус Христос є також фундаментом нашої надії. Адже Він обіцяв: : «Я повернуся…» і «щоб і ви були там, де Я». Він є не тільки фундаментом нашої надії, а й Сам уособлює її. Ісус Христос є також важливим втіленням нашої надії. Адже На Нього ми покладаємо усі свої сподівання. Ми сподіваємося на вічне життя; а, отже, –  на одвічне спілкування з триєдиним Богом. Завдяки Ісусові Христові ми пізнали Бога. Господь показав нам Свого Отця. Завдяки Ісусові Христові ми познайомилися з Богом. Отже, любімо Бога; Ісус Христос показав нам Його, Свого Отця, істинного і живого Бога: Бога любові, Бога милості й Бога близькості. У нас прокидається палке бажання одвічно перебувати й спілкуватися разом із Ним, Богом, Якого спізнали завдяки Ісусові Христові. Отже, Ісус Христос є нашою Надією. Він є Богом, з Яким прагнемо осягнути одвічне спілкування. Тож плекаймо цю надію.
Продовжуймо молитися, щоб завдяки нашим вірі й надії люди знайшли шлях, що веде до Ісуса Христа.

(Із богослужіння Першоапостола)