У Псалмах є слова, які свідчать про те, що їх автор не раз потрапляв у нелегке становище. Коли його огортали тривога й смуток, то він мовив до Бога: «Чому мене відкинув? Чому смутний ходжу я?» Його недруги щодня насміхалися над ним і мовили: «Де ж твій Бог?» Та він на це відповідав: «Чом побиваєшся, душе моя, і тривожиться в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога».  Я знаю, що багато наших братів і сестер потрапляють у подібну ситуацію. Тоді справи у них ідуть погано; їм доводиться зазнавати несправедливого ставленням до себе; переносити нелегкі випробовування та страждання, а також хворіти. У них мимоволі виникає запитання: «Милостивий Боже, чому, власне кажучи , Ти покинув мене? Що я зробив не так? Де ж Ти?» Буває, тоді люди з найближчого оточення кажуть нам: «Ну, де ж твій Бог? Яка тобі користь від Нього?» Та Дух Божий відповідає нам: «Надійсь на Бога!»  

 Надіятися на Бога означає виявляти непорушну віру в те, що Бог допоможе. Незважаючи на те, що доводиться зазнавати, переживати й бачити, зберігати тверду віру в те, що Бог допоможе! – ось що означає надіятися на Бога.

 Господові Ісусові Христові довелося зазнати подібне. Він попереджав учнів про Свою смерть на хресті, пояснював їм, що так має статися. Ісус Христос, будучи також людиною, дедалі більше усвідомлював, з чим Йому доводиться мати справу. Адже Він був водночас істинною людиною та істинним Богом (Катехізис 3.4). Тому Він мовив: : «Тепер стривожилась душа Моя, – і що Мені казати? Спаси Мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов – на цю годину! Отче, прослав Своє Ім’я!» У словах Ісуса Христа відчувається важкий тягар, що лягав на Його плечі. Та раптом пролунав голос з неба: «І прославив, – і знову прославлю!»

 Якщо труднощі, несправедливість, страждання, болі, усе прикре, що доводиться зазнавати, викликає у нас смуток, то найперше виникає думка: «Господи, допоможи мені у цю лиху годину!» Якщо допомога не надходить, то нас огортає ще більший смуток і ми запитуємо в себе: «Як мені тепер бути!?» У такі хвилини Господь зосереджувався на Своєму призначенні, на меті, з якою прийшов: «Саме для цього Я прийшов у цей світ!» У час найважчих випробовувань нам також треба задавати собі запитання: «Яким є моє призначення? Якою є моя ціль? Яким є моє, Божої дитини, завдання?» І відповідати на нього: «Моя мета – бути з Отцем. Я бажаю осягнути одвічне спілкування з Богом. Яким є моє, християнина, призначення? Яку мету я переслідую? – Свідчити людям, довести усьому світові, що й у цій нелегкій ситуації треба зберігати Господові вірність , слідувати за Ним». Саме такими є сутність, призначення і смисл християнина: у час найважчих випробовувань виявляти послух Отцеві, слідувати за Ним, зосереджуватися на духовній меті: «Я прагну Небесної домівки, я бажаю бути з Отцем і осягнути одвічне спілкування з Господом Ісусом Христом».

 (Із богослужіння Першоапостола)