Липень 2014: Ісус Христос – приклад для наcлідування

Намагаймося брати приклад з Ісуса Христа й набувати Його сутність. Однак завжди пам’ятаймо про те, що нам годі повністю зрівнятися з Ним. Що це конкретно означає? Спробую пояснити на прикладі страждань Ісуса Христа. Це не означає,однак, що ми схильні прославляти Його страждання. Страждання не може спасти нас, спасти може тільки Божа любов. Та в стражданнях і смерті Ісуса Христа у значно більшій мірі прославляється любов Бога до людей. Зосереджуючи водночас свою увагу на величній події – на смерті Ісуса Христа – ми маємо чому повчитися.

  Людина, Яку стратили, була зовсім невинною. Ісуса засудили, та Він спокійно ставився до цього. Він міг захистити Себе й звинуватити інших. Він міг застосувати Свою велику владу й знищити обвинувачів. Але що натомість учинив Ісус Христос? Він просто мовчав. Він знав про те, що Небесний Отець усе тримає в Своїх руках. А як ми реагуємо на звинувачення на свою адресу? Ми намагаємося виправдовувати себе і шукати справжнього винуватця. Його ми, як правило, не знаходимо. Та все ж продовжуємо шукаємо: Ось цей чи інший, як нам здається, винен. Як би ми розуміли, що Бог визначає усе, що відбувається з нами, що все знаходиться в Його руках, то не шукали б гарячково винуватця. Отже, важливо зберігати в подібній ситуації абсолютний спокій та усвідомити, що все знаходиться в Божих руках.

  Уже будучи розп’ятим на хресті, Ісус Христос молився і мовив: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять!» А ще Він казав: «Мій Боже, Мій Боже, чому Ти Мене покинув?» А наприкінці Він мовив: «Отче, Я віддаю Свого духа у Твої руки!», – Навіть на хресті Ісус Христос молився за Своїх недоброзичливців, шукав близькості із Небесним Отцем і спілкувався з Ним. Про перших християн мовиться, що вони постійно перебували в молитвах. Як це треба нам розуміти? Вони відвідували богослужіння.  Його важливою частиною є не тільки проповідь, а й спільна молитва у складі громади. Така громада, отже,  являє собою громаду, що молиться. Ми вклоняємося Богові, зносимо перед Його обличчям свої заступницькі молитви, дякуємо Йому, розповідаємо про свої справи й висловлюємо щирі прохання. Отже, що б з нами не відбувалося, не занедбуймо молитовного життя.

  Про що Ісус Христос вів мову із Богом? «Отче, прости їм!» Він називав Його Отцем. Бога, Який допустив випробовування, Який нічого не зробив, аби врятувати Його від хресної смерті – цього Бога Він називає Отцем. Так проявляється Його щира любов до Бога! Ісус Христос, окрім цього, мовив: «Мій Боже, Мій Боже, чому Ти Мене залишив?»  «Мій Боже!» — Бог був завжди Богом Ісуса Христа. Він і думки не допускав: «Бог вже не є Моїм Богом, Я відрікаюся від Нього, бо Він не допоміг Мені!» Ні, Бог завжди був  Його Богом. Тому Ісус Христос мовить: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!». Навіть під час нелегких страждань Він не втратив щирої та самовідданої любові до Бога. Нам треба брати приклад з Ісуса Христа. Навіть якщо ми й не розуміємо Бога й того, що з нами відбувається; якщо нас спіткали негаразди й нам здається, що Бог покинув нас – то завжди пам’ятаймо, що Він є нашим Небесним Отцем, нашим Богом. Завжди плекаймо щирі стосунки з Ним.

  Ми, звичайно, інколи думаємо: «Я не є Божим Сином і не можу рівнятися з Ним.»  Однак Він є для нас прикладом для наслідування. Намагаймося сповнюватися Христовою сутністю. Просімо в Нього для цього милості. І завжди пам’ятаймо: Все, що з нами відбувається, перебуває в Божих руках! Тому не переставаймо молитися до нашого Небесного Отця.

(Із богослужіння Першоапостола)