Святе причастя є Святим таїнством, яке віруюча людина приймає знову й знову. Воно є кульмінацією богослужіння.

 Святе причастя називають ще «євхаристією» («подякою»), «Господньою трапезою», «переломленням хліба».

 Святе причастя, як і пасхальна трапеза, є трапезою спомину, під час якої відбувається обов’язкове споживання хліба. Пасхальна трапеза приймалася на згадку про звільнення ізраїльського народу з єгипетського рабства. Святе причастя являє собою звільнення у духовному смислі, а саме — визволення людей від рабства гріха.

 У час святкування Пасхи Ісус Христос споживав її разом зі Своїми учнями.

 Він Сам запровадив Святе причастя.

 Одне з найбільш ранніх свідоцтв святкування Святого причастя і тайноустановлюючі слова, які мовив Ісус Хритос, можна знайти у 1-му Посланні до корінтян, у главі 11. При цьому згадують історичні події, під час яких було запроваджено святкування Святого причастя.

 Право на постійну участь у споживанні Святого причастя мають люди, які хрещені в Новоапостольській церкві, прийняті на правах гостей, а також запечатані Святим Духом. Суттєвою передумовою вживання Святого причастя є Святе хрещення водою. Доступ до Святого причастя може бути відкритим і для християн іншого віросповідання, над якими було належно звершено Святе таїнство  Хрещення водою.

 Уповноважений священнослужитель при освяченні елементів Святого причастя вимовляє передбачені установленою літургією слова, які ґрунтуються на 1-му Посланні до корінтян 11, 23, а також на Євангелії від Матвія 26, 26 і далі.

 Тіло і Кров Ісуса Христа подаються у вигляді освяченої проскури.

 При виході чи виключенні з Новопостольської церкви доступ до Святого причастя втрачає силу.

  У святкуванні Причастя в інших християнських церквах містяться також важливі елементи Святого причастя. Там також із вірою і вдячністю згадують про смерть і Воскресіння Ісуса Христа.