«Більше щастя — давати, ніж брати»

348  Першоапостол Жан-Люк Шнайдер під час богослужіння з нагоди П’ятидесятниці привернув увагу до цієї біблійної цитати. При цьому він підкреслював, що схильність людей висувати вимоги й претензії на свою користь є не сумісною з Євангелієм. Господь віддав людям найдорожче — Своє життя. Він і сьогодні продовжує дарувати всім нам Свої Тіло й Кров.

Чимало людей у сучасному споживацькому суспільстві бажають домогтися певного статусу чи кар'єрного росту. Більше того, це — рушійна сила суспільною прогресу: будь-яка людина прагне мати якнайбільшу користь чи винагороду за те, що пропонує на ринку праці свої робочу силу, ідеї, кошти чи нерухомість. І люди, яким це вдається, користуються у суспільстві неабиякою повагою. У них є здебільшого чимало майна та грошей.

Однак ця картина була б неповною, якби поряд з цими людьми не жили інші люди, які залюбки діляться з ближнім набутими матеріальними цінностями чи навіть віддають йому останню свитину. Ці люди живуть за біблійним принципом  «Не забувайте ділитися з іншими!», який відображений у Посланні до євреїв. Ділитися з ближнім — означає для цих людей бути справжнім християнином. «О життя, ти — повне благословення, якщо щиро іншим його віддаєш!»

Це були думки про те, що «більше щастя — давати …» А тепер — до думки про те, щоб «брати». Маленький хлопчик радів щоразу, коли наближався його День народження. Особливо, коли на це свято приходила бабуся. Вона дарувала йому чимало грошей. Карапуз підстрибував від радощів: «Дякую, бабусю, тепер я багатий!» А бабуся хотіла у відповідь поцілувати свого онучка. Однак він ухилився від неї. Отже, він «брав»» тільки те, що було йому важливішим.

  Звісна річ, що кожна дитина має право самостійно вирішувати, від кого приймати ласку, а від кою ні. Так має бути! Однак цей приклад показує, як нам, дорослим іноді нелегко дається «брати» недоречні дарунки, навіть якщо їх дарують від щирого серця.

  Такі подарунки люди відхиляють з різних причин. Згадаємо апостола Петра, який спершу був проти того, аби Ісус Христос умивав йому ноги. Його реакція була наслідком неабиякого смирення і скромності. У деяких країнах вважається правилом доброї поведінки й проявом ввічливості, якщо людина двічі відмовляється від подарунки, перед тим, як з вдячністю взяти його. Водночас вона може відмовитися від нього, якщо він їй не подобається.

  Бувають також вагомі причини для відмови від подарунка: дівчина при кожній зустрічі зі своїм другом одержувала від нього цінний подарунок — каблучку, годинник. туристичну путівку тощо. Вона почувалася некомфортно. бо не мала змоги дарувати йому щось взамін. Та згодом, коли вона довідалася, що він для придбання чергового подарунка брав кошти в кредит, то втратила будь-який інтерес до них і до нього. Вона почувала себе так, ніби її купують.

  Подібний неоднозначний подарунок опинився на письмовому столі службовця будівельного управління. Після того, як він відмовився від нього, то скромні відвідувачі залишили на столі оплачений чек туристичної путівки на пред’явника. Через декілька днів на службовця поступила анонімна скарга про те, що він узяв хабар. На щастя, він не взяв подарунка й повідомив про нього своєму начальникові.

  Що дарує нам Господь? Слово й милість. Його благословення й сакраментальні таїнства є найкращим подарунком. А тому ми з радістю приймаємо його. Адже це — подарунок від Того, Хто віддав за нас Своє життя. Нам вирішувати — брати від Нього його чи ні. Брати від Бога подарунок — це щастя!

З часопису “Наша ciм’я” випуск 11, листопад 2014