І одне з головних побажань, якілунали на його адресу, – аби Господь додав йому сил продовжувати служитиБогові.Привітали іменинника також молоді священики із Запоріжжя, які проходили«стажування» в громаді Нове і для яких священик Жабровець бувнаставником, добрим помічником і «люблячим батьком».
Усе своє життя Микола Адамович пропрацював у селі трактористом ікомбайнером. Користувався повагою односельців. І не здогадувався, щоГосподь уже удостоїв його великої честі бути Божим слугою.Починаючи з 1993 року Микола Адамович відвідував разом із дружиною таіншими односельцями богослужіння, які проводили в Токмаку (12 км від селаНове) місіонери з Німеччини. На початку 1997 року богослужіння почалипроводитися в селі Нове. Аж ось 10 травня 1997 року апостол В. Ценкер звівМ. Жабровця у сан диякона. Для нього це був шок…. Він, простийтракторист – і Божий слуга!
Але так як і тоді, коли країні була необхідна допомога в ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи він сказав «так», так і в цей момент вінвідгукнувся на прохання Господа допомогти Йому.Диякон Жабровець почав активно допомагати в розбудові Божої справи:розмовляв з односельцями, запрошував на богослужіння.10 лютого 1998 року в Запоріжжі окружний апостол К. Заур звів дияконаЖабровця у сан священика.Для священика розпочався новий етап служіння – богослужіння в Новому таТокмаку.«Чому ще може навчити нас цей тракторист?» — такі пихаті судження інколиможна було прочитати в очах, а подекуди почути з вуст «високоосвічених» парафіян. Проте Святий Дух «наставляв» священика Жабровця, тожнезабаром і ці парафіяни почали говорити: «Ми любимо свого священика!»Через деякий час священик Жабровець почав періодично проводитибогослужіння і в громадах Мелітополя й Бердянська. І тут брати й сестри зрадістю й любов’ю зустрічали свого священика.І хоча, звичайно, у священика Жабровця є проблеми зі здоров’ям, він ісьогодні працює на Божій ниві, проводить богослужіння та є для багатьохприкладом відданого служіння Богові!
