Цікавість притаманна людській сутності. Нам, людям, вельми хочеться знати, ким є людина, з якою ми зустрічаємося; яка є нашим сусідом чи колегою по роботі; фотографії якої ми побачили в газеті чи прізвище якої ми прочитали у газетному повідомленні; навпроти якої ми ставимо помітку у виборчому бюлетені; яка обслуговує нас біля банківського віконця або яка сидить навпроти нас у метро чи електричці. Причиною багатьох проблем нашого суспільства є те, що ми не знаємо по-справжньому людей, з якими спілкуємося, що небагато інформації маємо про них. Але якщо людина спізнала Бога й знає Ісуса Христа, то вона знає також свого ближнього.

Про свого ближнього ми знаємо найголовніше: ми знаємо, що Ісус Христос любить його. Ми знаємо, що Ісус Христос помер за нього. Ми знаємо, що Ісус Христос бажає подарувати йому спасіння – вічне єднання і спілкування з Собою: можливо, вже завтра; а, можливо, лише у потойбічному світі.

 Ці знання про людину, про нашого ближнього, перевершують будь-які інші знання про неї. Адже вони застерігають нас від того, щоб не давати хибну оцінку своєму ближньому.

 Я не можу засуджувати чи нехтувати людиною, якщо знаю про те, що Ісус знає її; що Він любить її такою, якою вона є. Ісус любить також мене таким, як я є. Я, щоправда, не знаю дуже добре свого ближнього; не знаю, чому він поводить себе саме так, чому він говорить саме так; я не знаю, про що він думає, але я добре знаю: Бог також любить його.

Імпульс із богослужіння Першоапостолa