Страх і любов

a

Фредеріка належить до тих жінок, які жили у минулому столітті. Вона не була ні багатою, ні бідною, й жила самотньо в своєму невеличкому будиночку. Чому вона була неодруженою, ніхто не знав. Коли вона йшла з магазину, то завжди з повною жменею цукерок, які потім роздавала дітям. Радість дітей від подарованих ласощів поверталася у її серце. Усміхаючись, вона довго спостерігала за дітьми, які гралися. Тому затримувалася біля магазину.

Сусіди також любили Фредеріку. Листоноша й продавець газетного кіоску не могли нахвалитися нею. Усім вона допомагала і словом, і ділом; а за добро віддячувала невеличкою грошовою винагородою. Частину врожаю зі своєї присадибної ділянки вона віддавала бідним і багатодітним сім’ям.

 Та коли поруч з нею оселилася сім’я іноземців, то Фредеріка почала мінятися. Тепер вона не мала змоги спілкуватися через огорожу зі своїми новими сусідами, бо не розуміла їхньої мови. Позаду її дому сусідські дітлахи влаштували ігровий майданчик, на якому розважалися допізна, слухали музику. Не раз, бувало, м’яч чи пляшка перелітали у її сад. Фредеріка перестала довіряти людям і почала дивитися на них похмурим поглядом. Згодом вона ще й почала втрачати слух. Від цього стала ще більш дратливою. Радість і посмішка зникли з її обличчя.

Тепер діти даремно чекати на ласощі від неї. До листоноші та продавщиці газетного кіоску вона прискіпувалася за найменші дрібниці. Змістом її життя було тепер вказувати людям на їхні недоліки.

Ісус Христос прийшов на землю і приніс людям любов Отця; Він демонстрував їм її багатогранність. «Так бо Бог полюбив світ…» І Син Божий терпеливо, буквально «по літерах» тлумачив людям значення слова «любов». Навіть у Його учнів виникали труднощі з виявом любові. Вони не бажали добра людям, які нехтували Учителем. Апостол Петро схопив меча, аби боронити Господа.

 Істинно побожних фарисеїв, які прискіпливо виконували Божі Заповіді, Ісус не завжди міг переконати в тому, що любов Бога – поруч з виконанням Божих заповідей – була, є і буде найважливішою. Перед кожною людиною Він поставив велике завдання: власними поступками демонструвати ближньому любов. «Приклад дав Я вам». Це – грандіозне завдання, над виконанням якого кожному з нас доведеться, очевидно, працювати впродовж усього життя. Однак найважливіше завдання життя, яке Господь поставив перед нами – це ділити з ближнім любов, яку ми отримуємо від Бога.

Любов і недоброзичливість несумісні; так само як любов і заздрість. Але любов «проганяє» страх, а страх – любов. Саме на цьому наголошував апостол Іван: «Страху нема в любові, а навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові»

 Ісус Христос приніс людям любов Свого Отця, яка позбавляє страху й тривоги. Наш Небесний Отець є Любов’ю; Він милосердний і милостивий. Завдяки Йому ми здатні виявляти істинну любов.

Якщо трапиться так, що ми відкриємо в собі «Фредеріку», то звертаймося до Господа через Його слуг і змінюймо страх на Божу любов.

Джерело: "Наша сім’я", №4 квітень 2017