Вересень 2017: Без слів

Прикро – але ще один служитель виходить на пенсію. А він неабияк володів словом. Коли він проповідував, то ніхто не спав; навіть під час тижневих богослужінь у спекотний час, після напруженого трудового дня. Його слово мало вагу не тільки під час богослужінь, а й під час душпастирських відвідин. І на прощання він умів завжди сказати потрібне слово. Одразу було видно: ця людина має великий життєвий досвід, а також – неабиякий досвід віри. І тепер цей служитель разом з усіма сидить на церковній лаві!? А він міг би принести ще чимало користі церкві!

Та хто каже, що служитель, який виходить на пенсію, перестає проповідувати? Він, щоправда, проповідує вже не словами, але не менш переконливо, ніж раніше. Адже проповідь без слів інколи, і це очевидно, є навіть ефективнішою, ніж проповідь від вівтаря. Як він опікується ще молодими й недосвідченими братами у сані; з яким розумінням ставить до церковних змін; як вміло він схиляє на сторону об’єднання громад тих парафіян, у яких виникають з цим проблеми; як він приймає нові церковні умови; як він живе життям, якому раніше навчав інших? Він, справді, – приклад для наслідування. Благо громаді, у якій є такі проповідники!
 
Імпульс із богослужіння Першоапостола