Я не міг по-справжньому радіти майбутньому богослужінню – і все через священнослужителя, який проводив цього дня богослужіння. І тоді я пережив чудо.
У сусідній громаді мало відбутися особливе богослужіння, на яке були запрошені також брати й сестри нашої громади. Я, щоправда, не відчував особливої радості – і все через священика, який проводив богослужіння.
Мені здавалося, що його служіння не відповідає духові часу. До того ж у день богослужіння я з самого ранку відчув біль у спині – далися взнаки проблеми з міжхребцевими дисками. Оскільки в мене й раніше траплялися запалення міжхребцевих дисків, то я добре знав, що вони викликають біль. Мені було зрозуміло, що сидіння на дерев’яній лаві лиш погіршить стан мого здоров’я. Окрім цього, я не надто хотів йти на богослужіння. Проте, незважаючи ні на що, я пішов, хоча дорогою я весь час запитував себе, чи не краще було б залишитися вдома й чи варто було мені йти до церкви. Ще в молитві перед богослужінням я відчув, що мої ноги із-за здавленого хребтом нерва оніміли. Я перестав їх відчувати. Мене охоплював судомний страх, що я не зможу рухатися. Зі сльозами на очах я звернувся в молитві до Бога, щоб Він хоча б на час богослужіння пом’якшив біль і щоб під час святкування Святого Причастя я зміг рухатися. У кого було запалення міжхребцевих дисків, усміхнеться зараз, читаючи ці рядки, бо знає, що цей біль швидко не минає. А я сподівався на диво. І ось під час богослужіння біль зник, і я навіть зміг вийти до Святого Причастя. Усупереч сподіванням слово проповіді неабияк вразило мене. Я мав неймовірне переживання! Коли я повернувся додому з богослужіння, то мені знову було важко рухатися. Моє тодішнє переживання Бога пов’язано не тільки зі звільненням від болю під час богослужінні, але й із розумінням того, що на кожному богослужінні Бог так близький до нас, що тримає Свою правицю над кожним із нас, і не важливо, хто стоїть біля вівтаря. Сам Господь звертається до нас через Своїх слуг. Цього дня я зрозумів головне: ми не повинні перешкоджати Богові й обурюватися через служіння того чи іншого священнослужителя, а поважати його, адже Бог дарує нам через нього Своє слово.
Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 6
