Відомий і часто цитований афоризм Фрідріха Ніцше про християнство і християн гласить: «Аби я повірив у вашого Спасителя, ви мусите співати кращі пісні, й мати, як я гадаю, більш спасенний вигляд!»

Хоча церковна музика XIX ст. переживала певний занепад, усе ж відчайдушним є зауваження філософа про те, що по тексту церковних пісень можна судити про сутність християнства та про його спасенні істини. Твердження про те, що зміни людини на краще мають відображатися на її поведінці не є безпідставним.

Під час кожного богослужіння у громаді святкують Святе Причастя. Завдяки цьому таїнству відбувається тісне єднання з Божим Сином, Який став Людиною, воскрес й повернувся в Божу славу. Не кожне Святе Причастя, звісно, святкується на достатньо високому рівні й справляє однаково глибокий вплив – адже ми, люди, не є досконалими й залежимо від тих чи інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які мають на нас вплив. Але коли громада святкує Святе Причастя так, що відчувається присутність Ісуса Христа, то воно сприяє змінам на краще. Тоді в громаді немає місця звинуваченням і докорам.  Тоді долають будь-які перешкоди на шляху до єднання. Тоді не повертаються знову й знову до минулого. Тоді в громаді здатні протягнути руку ближньому, з яким не віталися впродовж багатьох років. Отже, тоді громада преображається, у ній відбуваються зміни на краще. І вони мають бути помітними одразу після завершення богослужіння, як тільки відчиняють двері церкви.  

 

Імпульс із богослужіння Першоапостола