Ти мусиш? – Ти можеш!

БезымянныйМакс повертається після гри у футбол із запізненням додому. Він ще заїжджає велосипедом у двір, як мати стоїть на порозі дому й гукає: «Давай мерщій! Ти мусиш йти на заняття з конфірмантами. Ось твоя сумка з речами». Макс посміхається: «Ні, мамо! Я не мушу» – «Чому? Що сьогодні не відбудеться заняття з конфірмантами?» – «Ні, відбудеться. Але я не мушу йти на заняття, мамо! Я хочу туди йти. Воно мені подобається».

Макс бере свою сумку й вирушає до церкви. Якщо ми щось «мусимо», то примушуємо себе до цього. Бо воно нам не подобається. Але нас змушують: «Ти мусиш!» У нас немає іншого вибору. Ми в кращому випадку нашвидкуруч виконуємо цю роботу. Без особливого ентузіазму. Адже ми «мусимо» її виконати! У гіршому випадку ми морочимося з нею і боїмося, що не впораємося. Тоді вона ще більшим тягарем лягає на наші плечі: «Я «мушу», а чи впораюся…?»

 Душа намагається уникнути такого тиску й ми швидко шукаємо відмовку, хапаємося за неї, неначе за рятівну соломинку: «Так, я мушу, але з тієї чи іншої причини – не можу». Толі ми швидко потрапляємо в роль жертви: «Я, власне, хотів робити щось зовсім інше, але мені, нещасному, нікуди дітися…» Тільки думка «Я мушу» викликає негативний стан душі. Ви сумніваєтеся? Переконайтеся в цьому й для цього прислухайтеся до самого себе. Скажіть собі спочатку «Я мушу йти на роботу», потім – «Я хочу йти на роботу», і нарешті – «Я смію (можу) йти на роботу». Які різні почуття виникають у нас! Незначна зміна від «мушу» через «хочу» до «можу» – а має такий великий вплив на настрій і стан душі.

Для Ісуса Христа було важливо, аби Його учні добровільно слідували за Ним. Ця думка міститься вже у слові «слідувати»: адже слідують не з примусу, а добровільно. Учні були самостійними в своїх поступках. Вони дуже уважно слухали Учителя і самостійно вирішували, як їм поступати. Господь навіть Юді Іскаріотському надав право самостійно вирішувати: зраджувати чи не зраджувати Його. Він навіть у цьому випадку не чинив на нього жодного тиску. Ісус нікого ні до чого не змушував і не силував.

«Ідіть за Мною!» – таким було Його прохання. Він надає кожному з нас шанс наблизитися до Нього. Ти смієш (можеш)! Прийди до Мене! Чи, дійсно, усе так? Чи немає тут прихованого тиску? Адже Ісус також вживав слово «треба» і зокрема мовив до Никодима: «Треба вам уродитися з висоти». Так, існують речі, які ми мусимо виконувати, для яких не існує альтернативи. Я мушу дихати, аби жити. Якщо я бажаю осягнути вічне життя з Ісусом Христом, то мушу – іншого шляху не існує – народитися заново. Ісус чітко наголошував на цьому. Але навіть у випадку такого прихованого тиску важливим є настрій душі: якщо я дійсно бажаю жити, то дихання не буде для мене тиском ззовні. Тоді я радію, що смію (можу) дихати.

Якщо я бажаю осягнути вічне життя з Ісусом, то Його Заповіді будуть для мене не тягарем, а сходинками, по яких я ступаю залюбки. Якщо ми маємо справу з примусом: «Ах, я мушу те чи інше…», то спитаймо в самих себе: «Що я бажаю? Що Ісус бажає? Чи бажаю я виконувати Його волю?» Ісус пропонує: «Прийди до Мене!» Ти не мусиш, але ти можеш так поступити!