Однак, якщо я усвідомлюю, що Бог вибрав мене й зробив Своїм дитям, аби я ніс благословення й виконував добрі справи для ближнього, то я не буду ставитися до нього критичніше, ніж до себе. Навпаки. Я буду ставитися до ближнього з розумінням і, якщо треба, намагатися надавати йому допомогу. Тоді спасіння, яким Бог наділив мене, а також милість, яку дарував і продовжує дарувати мені, я буду використовувати для того, аби працювати над собою і виявляти по відношенню до ближнього розуміння, милість, співчуття і прощення. І це я робитиму це не тільки по відношенню до людей, які відійшли у вічність, а тому віддалені від нас настільки, що ми готові простити їм усе; а й насамперед – по відношенні до людей, які й сьогодні є до мене настільки близькими, що я скалки-помилки не побачу в їхньому оці.