Благословення

32  Одна п’ятирічна дівчина разом з іншими дітьми католицького садочку під час богослужіння вийшла вперед для того, аби отримати благословення від керівника цього закладу. Після того, як це відбулося, вона обернулася, глянула на своїх батьків і знизувала плечима. Бо не зрозуміла церемонії, що відбулася над нею: її, поклавши руки на голову, благословляли й наставляли благими побажаннями. Це було для дівчинки чимось загадковим. Разом з іншими дітьми вона потім повернулася на своє місце.

 Дівчинка була чесною й призналася батькам, що не розуміла того, що з нею відбувалося. Ми, очевидно, також не зрозуміли б людей, які серед білого дня підійшли до нас, поклали руки на голову й благословляли, висловлюючи благі побажання. Ми, сучасні люди, маємо дещо інше уявлення про благословення, ніж люди, про яких читаємо в Священному Писанні. Благословення здається нам, як і цій маленькій дівчинці, таким же загадковим. Це – релігійний ритуал, глибокий смисл якого ми не до кінця розуміємо.

Якову, як довідуємося з Біблії, первородне синівське благословення батька було настільки важливим, що йому довелося вдатися до лжі й обману, аби здобути його. Адже він не був сином-первістком. Та все ж хотів отримати батьківське благословення. Коли через багато років він повертався до батьківського дому, то зустрівся дорогою з незнайомцем і мовив відомі нам слова: «Не пущу Тебе, хіба-що поблагословиш мене». Отже, Яків отримав ім’я «Ізраїль» («який бореться з Богом»). Він у буквальному смислі слова боровся за Боже благословення і це було для нього принципово важливим. А що, власне, являє собою благословення? Відповідь на це питання є непростою. Для одних – це щастя й успішне життя; для інших – це добрі друзі, здоров’я й благополучне сімейне життя. Благословенна людина отримує від Бога силу й милість. Бог перебуває з такою людиною. У буденному житті люди ведуть мову про благословення, коли в дивовижний спосіб вирішуються їхні серйозні проблеми. Коли, приміром, молода людина після тривалих пошуків знаходить роботу чи достойного супутника життя, і її життя стає кращим. Коли хтось після тривалих пошуків знаходить люб’язного фахівця, який прекрасно доглядає за його бабусею чи дідусем – це також «благословення».

У побуті ми ведемо також мову про благословення, коли отримуємо речі, які полегшують наше життя. Нова пральна машина, сучасна інвалідна коляска чи інвалідний автомобіль також є благословенням, бо вирішують проблеми, приносять полегшення й допомагають поратися з життям.

«Благодать нашого Господа Ісуса Христа, любов Бога-Отця й спільність Святого Духа нехай перебувають з усіма вами!» Таким триразовим благословенням завершується кожне богослужіння нашої Церкви. Чимало людей чують його з задоволенням. У дітей воно також викликає неабияку радість, бо є, неначе дзвінком, на шкільну перерву. Адже, яким би гарним і цікавим не був урок, у них з’являється тепер час для спілкування й розваг. Залишмо, однак, дітям їхню радість! А як нам, дорослим, ці слова приносять благословення? Хіба тільки завдяки їхньому милозвучно-ритмічному, приємному й урочистому звучанню!? У нашому Катехізисі зокрема мовиться, що слова завершального благословення «обрамляють богослужіння і показують, що все походить від Триєдиного Бога й співвідноситься з Ним». Триразовим благословенням Бог обіцяє віруючій людині, що супроводжуватиме її Своїми любов’ю і милістю. Чудова обіцянка! То ж віримо Божим словам!

 

Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 4, квiтень 2019