Аби функціонувала будь-яка спільнота, треба, щоби люди, щонайменше, виявляли здатність пристосовуватися один до одного. Чим більше відрізняються потреби й риси характеру людей, які утворюють певну спільноту – чи то в сім᾽ї, чи на роботі, чи у стихійному товаристві – тим більшою має бути їхня здатність пристосовуватися один до одного.

Таке пристосовування передбачає повагу до людських потреб і бажань, а також пошук і сприяння тому, що їх об᾽єднує; а це вимагає відмову від власних бажань та уявлень.

Подібне відбувається, коли ми прагнемо спілкування з Христом: без пристосування воно є неможливим. Важливим є не те, аби люди пристосовувалися один до одного, а – те, аби вони пристосовувалися до Христа. Мати спілкування і єднання з Христом означає:  орієнтуватися на Христа, брати з Нього приклад, подобатися Йому й бути близьким до Нього. Чим більше кожна людина зокрема намагатиметься пристосовувати своє життя, думки й учинки до Христа та Його Євангелія, тим простіше буде знаходити порозуміння один з одним. Саме у цьому – сила спільноти християн!

Імпульс із богослужіння Першоапостола