Нещодавно в багатьох громадах нашої Церкви молоді християни складали присягу конфірманта й отримали благословення від Бога на свій подальший життєвий
шлях. Старші люди, які багато років чи десятиліть тому назад стояли біля вівтаря і, як і сьогоднішні молоді люди, із трепетом серця присягали Богові, що відрікаються від диявола та всіх його справ і сутності, з власного досвіду знають, що не завжди було легко цілковито й повністю виконувати цей серйозний намір.
Адже сатана не раз виявлявся сильнішим від нас. Інколи ми проявляли юнацьку легковажність чи безтурботність, а інколи нехтували порадами чи застереженнями старших людей. Утім, ми зберегли вірність Богові. Чому? Насамперед, звісно, тому, що Бог виявляв до нас Свою милість. А також тому, що ми знаходилися в громаді, яка турбувалася про нас, у якій нас любили і проявляли розуміння. Коли ми дивимося на конфірмантів, молодих братів і сестер, то пам’ятаймо: їм, аби виконати обіцяне, потрібна підтримка громади. Вона особливо потрібна тоді, коли щось не вдається. Адже члени Христового Тіла служать й працюють на благо один одного. Нехай наша молодь завжди відчуває на собі підтримку, солідарність і любов громади!
Імпульс із богослужіння Першоапостола
