Чи знаєте ви людей, які несподівано вриваються у вашу квартиру? Або людей, які виливають на вас чимало словесного бруду і не дають нам вставити своє слово? Або людей, які незаслуженою похвалою викликають сором в інших людей, і своїми непомірними подарунками переступають межу дозволеного? Є чимало людей, яким властиво спершу: влаштовувати свої справи за рахунок інших, показувати іншим «де раки зимують», розкривати чужі карти чи хизуватися власними перевагами. На щастя, переважна більшість людей ставляться до ближнього, як до собі рівного, і бажають йому добра; вони зустрічають його не зі стиснутим кулаками в кишені, а з відкритими й щирими обіймами. Що люди роблять спершу, як тільки прокинуться? Одні п’ють каву. Інші приймають теплий душ.
А ще інших уранці краще не зачіпати. Але є й такі, з яких, неначе фонтаном, струменить життєдайна радість. А Бог? Що Бог зробив спершу? Священне Писання розпочинається з того, що Бог скасував хаос. «На початку сотворив Бог небо й землю». Отже, Бог спершу, ще до створення людини, створив можливості для її існування.
А що Бог зробив на шостий день, як тільки-но створив людину? «І благословив їх Бог». Потім Він звернувся до перших людей і відкрив їм доступ до неймовірно багатих сфер життя, а також створив їм день відпочинку. Отже, Бог спершу подарував людям життя і благословив їх. З Авраамом Бог спершу уклав союз, дав йому Свої обітниці й нове ім’я. А потім Він благословив його Своїм благословення, та таким рясним, як морські піщинки. Бог сказав спершу через Ангела Марії, що вона знайшла милість. Отже, милість – це найперше привітання Матері Його Сина. Усе розпочалося з милості. А коли Ангел звіщав пастухам у відкритому полі радісну звістку, то спершу вони сповнилися змішаними почуттями: з одного боку, вони позбулися страху, а, з іншого, сповнилися «великою радістю, що була радістю всього народу». Отже, Бог спершу подарував людям радість, з допомогою якої вони були спроможні приборкати страх.
У Своїй першій проповіді у Назареті Господь читав із пророка Ісаї і зокрема мовив, що виповнилися написані слова: «Він послав Мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі; проголосити рік Господнього благовоління». Отже, надія, свобода, спасіння й милість – ось про що проповідував спершу Господь. До нас дійшли також перші значущі слова Ісуса, які Він після воскресіння, як тільки-но з’явився, сказав Своїм учням: «Мир вам!» Якщо ми вели мову про перші Господні справи, то зупинимося також і на Його останньому діянні на землі: перш ніж знестися з кола апостолів на небеса, Господь підняв руки і «благословив їх». Отже, Бог благословив як на початку, так і в кінці.
Людина, яка бажає благословити іншого, має повернутися до нього обличчям. Саме так зробив спершу Бог: Він повернувся Своїм обличчям до людини й благословив її. Господнє благословення приносить благодать, позбавляє страху, додає впевненості й робить вільним. Це – приклад для наслідування для всіх нас.
Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 2, лютий 2020
