Ідеал громади, напевно, добре передає біблійна цитата: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Діяння 2, 42). Реальність, однак, показує, що наші громади значною мірою відрізняється від цього ідеалу і мають недоліки. «Воно так і є!» – це погана відповідь. Ісус не бажає чути її. Деякі Божі діти стикаються в громаді з «вульгарністю» і підлістю, що завдають біль, віддаляють від Ісуса Христа і не мають з Ним нічого спільного. 

Створення у громаді різних груп і «таборів» може вельми нашкодити й зруйнувати її. У громаді, де люди обмовляють одного, замість того, щоб спілкуватися один з одним, уже проростають руйнівні паростки. Громада живе завдяки згуртованості, а не розподілу! Деякі люди вважають, що мають повне право щось отримувати від громади – замість того, аби щось давати й брати активну участь у її житті. 

Громаді потрібні «підприємці», а не – «ухильники». Їй потрібні дієві люди, помічники й подвижники і в жодному разі – не критики! Громада потребує більше чуйності, ніж чутливості! 

Людина, яка бажає жити в любові Ісуса Христа, має спочатку опанувати й засвоїти ази міжособистісних відносин: терпимість, повагу, порядність, уважність, емпатію (ред. співпереживання), соціальну компетентність і співчуття. Не можливо в повний голос говорити про любов і вимагати її для себе й водночас не виявляти порядності й поваги до ближнього. Чи може панувати мир у громаді, якщо сестра А. обмовляє сестру Б. з сестрою В.? Чи може панувати мир у громаді, якщо брат А. не прощає братові Б., бо той колись зробив помилку по відношенні до нього. І брат А постійно веде з усіма мову про це? 

Як може громада жити й розвиватися? Коли вона перебуває: 

• у любові до Бога й до ближнього. Це має бути постійною життєвою реальністю, а не – благим побажанням;  
•  у вченні Ісуса Христа, яке є водночас ученням Апостолів і не потребує жодних інших учень;  
•  у єднанні, яке не знає розколів;   
• у ламанні хліба. У розподілі того, що допомагає і будує ближнього. Нужда ближнього має стосуватися КОЖНОГО. Неприпустимо думати: «Мені байдуже!»   у молитві, яка означає: залучати Бога до будь-якої справи. Людина, яка молиться, не лається. Людина, яка молиться, не злословить. Людина, яка молиться, робить вельми важливий внесок у формування громади. 

Будуймо свої громади в дусі Ісуса Христа, а не фіктивно, за власними поглядами чи уявленнями про ідеальну громаду. Адже йдеться про Церкву Ісуса Христа. 

Улі Фальк

ДАТА НАРОДЖЕННЯ: 9.03.1964 р. 

ПРОФЕСІЯ: підприємець АПОСТОЛ з 9.05.2010 р. 

РЕГІОН ДІЯЛЬНОСТІ: Гамбург, Шлезвіг-Гольштейн

Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 4, квітень 2020